Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Ніжно відданий Декстер 📚 - Українською

Читати книгу - "Ніжно відданий Декстер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ніжно відданий Декстер" автора Джеффрі Ліндсей. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 76
Перейти на сторінку:
прилипнемо до нього і будемо дивитися, що станеться.

— Дуже добре, приголомшлива ідея... але що, на нашу думку, має статися?


— Поняття не маю, Декстер! — зірвалася Деб. — Нам відомо, що цей хлопець рано чи пізно стане цілю. Тепер він теж знає про це. Може, перед тим як змитися остаточно, він перевіряє, чи немає за ним стеження. Чорт! — вигукнула вона і ривком об'їхала стару вантажівку без бортів, що була заставлена клітками повними курей. Вантажівка тягнулася зі швидкістю тридцять п'ять миль на годину, а на клітках, тримаючись за капелюхи і за вантаж, сиділо три людини. Дебора включила сирену. Однак, її рев не справив на вантажівку враження. А хлопці на клітках навіть не мигнули.


— У будь-якому випадку, — продовжила вона, відновивши рух по прямій і надавив на педаль газу. — Доукс хоче, щоб ми прикривали його з боку Маямі. Оскар не дуже винахідливий. Ми будемо рухатися паралельно йому по протилежному березі Біскейн.


У цьому був сенс; поки Оскар знаходився в Маямі Біч — він не міг сховатися в якомусь іншому напрямі. Якщо він вирішить проскочити по дамбі або рушить на північ до дальнього краю Холовер Парку, щоб перетнути затоку, ми його обов'язково перехопимо. Якщо у нього не було вертольоту, який він десь приховав поблизу, то ми загнали його в кут. Я довірив Деборі вести машину, і вона помчала на північ, нікого при цьому не вбивши.


Біля аеропорту ми звернули на схід по 836 Хайвей. Рух тут був густішим, і Дебора, зосередившись на водінні, постійно кидала автомобіль то вправо, то вліво. Я тримав свої думки при собі, а вона демонструвала результати багаторічної практики їзди в Маямі, трохи виграючи в гру, схожу на швидкісні гонки без правил. Ми дісталися до перехрестя з федеральною дорогою Ай-95 і навіть не покалічились, а потім вже з неї з'їхали на бульвар Біскейн. Я набрав повні груди повітря і дуже обережно видихнув, коли Дебора, влившись у міський вуличний рух, знизила швидкість до нормальної.


В радіоприймачі почулось клацання і пролунав голос Доукса:


— Морган, яке положення?


Дебора взяла рацію:


— Біскейн на рівні дамби МакАртура.


Пішла коротка пауза, а потім Доукс вимовив:


— Він звернув до розвідного моста на Венеціанській дамбі. Прикрий зі свого боку.

— Вас зрозуміла.


І не витримавши, я сказав:

— Я відчуваю себе такою офіційною особою, коли ти так говориш.


— Що це означає?


— Та в принципі нічого.


Вона подивилася на мене, — суворий погляд копа, — хоча її обличчя було ще таким юним, і мені раптом здалося, що ми знову стали дітьми, які сиділи в патрульній машині Гаррі і гралися в поліцейських і грабіжників. Різниця полягала в тому, що зараз я виступав у ролі хорошого хлопця, що, зізнаюся, виводило мене з рівноваги.


— Це не гра, Декстер, — сказала Дебора, звісно ж, згадавши про ті ж спогади. — На кону життя Кайла, — і її обличчя знову набуло властивому йому виразу великої глибоководної риби. — Я розумію, ти швидше за все вважаєш це нісенітницею, але Кайл мені небайдужий. Він робить мене такою... Чорт! Ти ось-ось одружишся, але як і раніше ні чорта не здатний усвідомити.


Ми під'їхали до світлофора на Пн-Сх. П'ятнадцятій Стріт і Дебра повернула праворуч. Тепер зліва від нас перебувало те, що залишилося від торгівельного центру «Омні», а попереду маячила Венеціанська дамба.


— У мене погано з емоціями, Деб, — сказав я. — А щодо одруження я, чесно кажучи, не знаю. Проте мені не подобається бачити тебе нещасною.


Дебора загальмувала поруч зі старим будинком «Геральд» навпроти стоянки маломірних суден і розвернула автомобіль так, щоб ми могли бачити дамбу. Сестра трохи помовчала, важко зітхнула і промовила:


— Вибач мені.


Це застало мене зненацька, адже я сам готувався вимовити щось подібне, хоча б заради того, аби змастити колеса нашого спілкування. Гадаю, я міг би огорнути фразу в більш елегантну словесну форму, не давши їй втратити того ж сенсу.


— За що?


— Я не хочу... Я знаю, що ти інакший, Дексе. Я з усіх сил намагаюся до цього звикнути. Але ти все рівно мій брат.


— Через усиновлення.


— Ти прекрасно знаєш, що все це собаче лайно. Ти — мій брат. І я усвідомлюю, що зараз ти тут тільки заради мене.


— Взагалі-то, я сподівався, що мені перепаде сказати по рації «Вас зрозумів».


Деб чмихнула.


— Гаразд, будь дупою. Але тим не менш спасибі.


— Будь ласка.


Дебора взяла рацію:


— Доукс, чим він займається?


Після короткої паузи, сержант відповів:


— Схоже, говорить по мобільному.


Дебора дещо насупилась і поглянула на мене:

— Якщо він у бігах, то з ким він може теревенити по мобільному?


Я знизав плечима.

— Може організовує собі виїзд з країни. Або...


Я замовк. Думка була настільки дурною, що їй варто було автоматично покинути мою голову, проте замість цього вона почала стрибати по сірій речовині, розмахуючи червоним прапорцем.


— Що? — почала вимагати Дебра.


Я похитав головою.


— Ні, це неможливо. Якийсь ідіотизм. Просто одна дика думка, яка не хоче зникнути.

— Ну добре. Наскільки дика?


— А що, якщо... Я ж кажу, дурість.


— Ще дурніші топтатися навколо так близько! — випалила вона. — Викладай, яка думка?


— А якщо Оскар дзвонить нашому доброму доктору і намагається з ним сторгуватися? — розповів я. І таки був правий: це був ідіотизм.


Дебра фиркнула.

— Сторгуватися чим?


— Ну, Доукс казав, що у нього із собою була дорожня сумка. Тож, у нього можуть бути гроші, облігації на пред'явника або колекція рідкісних марок. Не знаю. Але у хлопця може бути і щось більш цінне для нашого друга-хірурга.


— Наприклад?


— Не виключено, що він знає, де ховаються інші члени старої команди.


— От лайно! Видати всіх в обмін на власне життя? — Дебора у роздумах пожувала губу. — Якось притягнуто за вуха.


— Притягнутість за вуха — крок вперед у порівнянні з дурістю.

— Для цього Оскару треба було знати, як вступити в контакт з доктором Данко.


— Один шпигун завжди знайде спосіб дістатися до іншого. Є списки, бази даних і перехресні контакти, сама знаєш. Ти що не дивилася «Ідентифікацію Борна»?


— Так, бачила, але ми не знаємо, чи дивився фільм Оскар.


— Просто кажу, що це можливо.


1 ... 44 45 46 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ніжно відданий Декстер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ніжно відданий Декстер"