Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Вакансія для диктатора 📚 - Українською

Читати книгу - "Вакансія для диктатора"

260
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вакансія для диктатора" автора Сергій Батурін. Жанр книги: 💙 Бойовики / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 48
Перейти на сторінку:
у вас усе під контролем! — загорлав прем’єр. — План у нього є! Ідіот!

«Треба було його здати Погодіну одразу ж, коли він прийшов до мене зі своїм планом вбивства двійника на заводі», — у розпачі подумав він.

А Погодін тим часом обвів поглядом враз скам’янілу й занімілу студію й додав:

— Законно обраний президент.

Не розгубився лише бувалий у бувальцях журналіст Печенєгін:

— Поясніть будь ласка, — звернувся він до гостя, уникаючи, одначе, називати його на ім’я, — що відбувається в країні, як ви тут опинилися, і кого, власне, якщо ви — законний президент, вбили у Верхоярську?

— У країні відбувається спроба державного перевороту, що здійснюється групою найвищих державних посадовців. Під час мого робочого візиту до Верхоярська я був попереджений про можливість замаху на мене. Тож щоб не наражати мене на небезпеку, моє місце в делегації зайняв двійник, а я перебував у державній резиденції «Кедри» неподалік від міста. Коли мого дублера застрелили на механічному заводі, а всі засоби масової інформації повідомили, що вбито саме мене, я зрозумів, що наступним буду я. Вірні офіцери влаштували мені втечу. Я діставався до столиці автомобілем, моторним човном, приватним літаком — всюди мені допомагали справжні патріоти... Дорогою мене не раз намагалися вбити, але я не розгубився... Та ви спитайте в пані Муратової, ми з «Кедрів» разом тікали.

Усі повернули голови до чемпіонки, вона зібрала губи у вузеньку смужку, крижаними очима подивилася на Погодіна й холодно заявила:

— Я ніколи не була у Верхоярську. Вас, пане, я не знаю. Я не раз по роботі як голова парламентського комітету зустрічалася з нашим президентом, добре його знала й кажу з упевненістю: ви дуже на нього схожі, але ви — не він.

Вона чітко пам’ятала інструкції полковника Ранцева на цей випадок, отримані вчора.

— Неллі, — тільки й зміг сказати ошелешений президент.

— Весь світ знає, що я — Неллі, — майже з ненавистю відповіла чемпіонка. Вона згадала всі рази, коли мала поступатися його бажанням, і відчувала мстиве задоволення.

— Зінаїдо, а ти мене пізнаєш? — повернувся Погодін до доньки.

— Я можу лише повторити те, що сказала Неллі Азатівна, — заявила Зінаїда Погодіна. Сьогодні із самого ранку до неї теж приходив полковник Ранцев і пояснив, що вона практично вже є власницею половини незліченних багатств свого татуся, тому його неочікуване воскресіння аж ніяк не входило в її плани.

— Це не він, — підтвердила одразу Романова рідна сестра Тетяна. І лише його колишній, ще з Усть-Невська, помічник, ім’я котрого президент уже забув, похитав головою й із сумнівом сказав:

— Неймовірно схожий. Я би подумав, що він.

Зависла незручна пауза, але тут до Печенєгіна підскочив помічник режисера і щось зашепотів на вухо. Той кивнув і оголосив на весь зал:

— Панове, дозвольте запросити до студії нового гостя. Начальник особистої охорони президента полковник Ранцев.

Погодін повернувся до чоловіка, що зайшов, упізнав його і привітався:

— Доброго дня, Ігоре Леонідовичу!

Той кивнув і повернувсь до Печенєгіна.

— Ви знаєте цю людину? — запитав офіцера журналіст.

— Звісно, — широко посміхнувся полковник. — Це співробітник моєї служби Іван Іванович Кондрашов, дублер президента. Ось його документи, — і він простягнув журналістові справжні паспорт і військовий квиток Юрієвого батька.

«Господи, — подумав той, — як добре, що я не скликав ніякої прес-конференції, як хотів Погодін, а запросив його на ток-шоу і жодного разу публічно не назвав президентом!» Як і Неллі, донька та сестра Романа Романовича, він ані секунди не сумнівався в тому, хто перед ним.

— Це змова, — рішуче заявив зраджений усіма Погодін.

— Безумовно, — спокійно заявив Ранцев і знов повернувся до Печенєгіна. — І щоб її викрити, ми з вами, шановний Іване Федоровичу, завтра же в цій же студії прилюдно, разом із експертами з клініки Академії медичних наук та з якої-небудь іноземної, — щоб ніхто не сказав, що висновки підтасовано, — візьмемо зразки ДНК у цього пана й у пані Зінаїди. Ви не проти, Зінаїдо Романівно?

Донька президента не знала, що задумав хитрий Ранцев, але кивнула, що так, не проти.

— А рівно за чотири дні ми знатимемо результат, — вів своє хитрий полковник.

— А ви згодні? — спитав ведучій у Погодіна.

— Так — згодний, — відповів той.

— А як же з завтрашнім похороном? — розгублено запитав у полковника журналіст.

— Це хай вирішує уряд, — сказав просто в екран Ранцев.

— А похорон доведеться днів на п’ять перенести, — єхидно сказала голосом генерала Фріновського слухавка, котру Михайло Петрович Лижин досі тримав біля вуха.

— А ми тим часом візьмемо під охорону цього пана,

1 ... 44 45 46 ... 48
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вакансія для диктатора», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вакансія для диктатора"