Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Містичний вальс 📚 - Українською

Читати книгу - "Містичний вальс"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Містичний вальс" автора Наталія Очкур. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 98
Перейти на сторінку:
class="book">— Не зви мене так, — попрохав він серйозно. — Я не твій пан, не був ним раніше, а нині й поготів. Це ти моя пані. Чому, — вихопилось у нього, — ну чому я не вмер?! Так було б простіше. І краще. Для всіх.

— Якщо під «усіма», мій володарю, ти маєш на увазі свою дружину, — схрестивши руки на грудях, немов захищаючись від болю, якого завдали їй ці слова, заявила Лана, — то мушу тебе розчарувати, вона ще не «всі». А «всі» — це Роман, що ладен за тебе померти, це ті чатові, чиї очі затягувало сльозами, коли Рада Старійшин оголосила твій стан безнадійним, це врешті-решт Світозар, який сліпо довірився мені, хоч і не знав, хто я і звідки, та одне відчував: я — остання надія на твоє одужання. Оце дійсно «всі». То твоя королева, мій пане, і не мені її судити…

Це ж треба, яка делікатність!

Та вже більше, ніж в декого, не буду показувати пальцем, Вседержителю, які і в приватну розмову втручаються без жодних докорів сумління!

— Але вона не любить тебе!

Олекса схилив голову, погоджуючись, охопив Лану за зап’ястки, розвів схрещені руки, і поклав їх собі на плечі.

— Я не твій володар, — повторив він. — Це ти заволоділа мною, чужинко. Як тобі це вдалося, не знаю, та і в маренні своєму я бачив тебе. Ти прекрасна. І я знову відчуваю серце.

— Болить? — стрепенулась Лана, якій негайно привидівся серцевий напад, як одне із можливих ускладнень крупозної пневмонії.

— Ні, скніє. Кохана… не йди. Обіцяй, що побудеш зі мною.

З тобою чи під пильним наглядом Світозора та Ромка? І як бути з дружиною? Третя — не зайва, третя запасна?

— Залишайся.

І Лана кивнула. Проклинаючи себе за це, знаючи наперед, що тисячу разів про це пошкодує, побоюючись, що голос зрадить її, викаже її сумніви і муки, вона обмежилась лиш цим кивком. І тоді Олесь спитав:

— А як же звуть мою прекрасну рятівницю?

Спокуса «переполовинити» ім’я, як називав це Світозар, була сильною. І в тому, своєму світі, за подібних обставин Лана так і зробила б. Вона завжди брехала, не вагаючись, особливо, якщо це було в її інтересах — та й хто ж бреше, щоб собі зашкодити? Вона вигадувала для облуди тисячі псевдонімів, говорячи собі «це всього лиш невинне лукавство», чи «мовчати — не значить брехати», чи «то обман заради спасіння, і тільки». Та зараз, майже впевнена, що її ймення не надто порадує короля, вона зненацька вирішила сказати правду. Голу правду. І сказала:

— Світлана. Мене звуть Світлана.

Блакитні очі Олеся розширились, і в них промайнув шок — саме так, не подив, і не осуд, а шок, та вся ця гра емоцій тривала лиш частку секунди, і присягнути в тому, що їй це не примарилось від напруженого очікування саме такої реакції, Лана не змогла б. А король обійняв її міцно-міцно, і промовив:

— Прекрасне, священне ім’я, світлячку мій.

І Лана розплакалась — від полегшення, і від того, що так її називав колись Сергійко.

Блідий, повний місяць загадково виблискував у темно-синьому нічному небі, і було вже далеко за північ, коли Лана поверталась до своїх покоїв вузьким, практично не освітленим коридором. Вони з Олесем гуляли містом — одноосібною владою чаклунки, що врятувала життя королю, вона вирішила, що невеличка прогулянка йому не завадить. Сріблясто-біле сяйво місяця непогано освітлювало місто; можна було розгледіти темні обриси дерев’яних хат, що, мов чудернацькі грибочки, росли там і тут в урочищах ткачів, гончарів, кожум’як, ґрунтові вузенькі вулички, що ділили ці урочища на асиметричні шматки, деревця, схудлі від виснажливої літньої спеки, а над усім цим — кам’яну громадину королівського палацу. Вони тримались за руки, цілувались і говорили — про мільйон найважливіших на світі дрібниць і про кілька речей, які дійсно цікавили Лану. Вона вже здогадалась, що в Рутенії поклоняються Світлу, і розуміла, що ім’я її звучить для місцевих обурливо — так само, як, без сумніву, обурився б істинний християнин, почувши, що хтось назвав сина Ісусом чи доньку — Святою Пречистою, — таке навіть важко собі уявити! Олесь підтвердив цю її здогадку, щоправда, опосередковано, бо мова в них тоді йшла не про віру. Лана спитала в короля, який нині рік.

— Сімсот сорок п’ятий від створення Світла, — прозвучало у відповідь.

— Он як? І хто ж створив Світло?

— Власне кажучи, ніхто. І назва ця не дуже правильна, але так уже склалося… Світло саме себе створило, але відтворила його одна юнка. Хочеш знати, як це було?

— Звичайно, — зачудована, Світлана підвела своє ніжне личко до Олеся — вони якраз стояли на головному майдані міста, де вдень вирував, шумів, перегукувався та перелаювався гомінливий торговий люд, а вночі царював спокій. Перламутрові відблиски нічного світила падали на її коси, нічим не покриті, на вуста, трохи припухлі від цілунків, її очі сяяли, і король, закликавши на поміч усю свою витримку, дивом пригадав, про що ж він говорив.

— О, так. З давніх-давен на цій землі жили люди — працьовиті, розумні та добрі. Вони шанували всі звичаї мудрі, а немудрих зрікались, у спокої й мирі ростили своїх дітей, і все було б чудово, якби не оволоділа їхніми серцями жадоба збагачення. Це трапилось не відразу, а поступово, покоління за поколінням вони втрачали світлий дар чесної

1 ... 44 45 46 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Містичний вальс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Містичний вальс"