Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Містичний вальс 📚 - Українською

Читати книгу - "Містичний вальс"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Містичний вальс" автора Наталія Очкур. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 45 46 47 ... 98
Перейти на сторінку:
праці і натомість здобували собі, старанно плекаючи в серці, жадібність, мстивість та заздрість. Вже ніхто не бажав трудитись, а лише відняти у більш удачливого, чи ще допоки працьовитого свого сусіди все майно, і з того жити — це стало вінцем їхніх мрій. З їхніх душ зникло Світло — вони задушили його у собі, поховали, в надії, що його ніхто не потребуватиме, але прорахувались. Бо Світло Небесне, забачивши, як паплюжать ті люди його світлі паростки, вирішило скарати нечестивців, і пішло від них. Зовсім. І на світі запанувала темрява. Зникли сонце і місяць, зорі і блукаючі вогники, суцільний морок настав скрізь, і не стало ні дня, ні ночі. Не лишилось нічого, що могло б якось зарадити людям і освітити їхнє життя. Спочатку люди дуже від того страждали, та потім звикли потроху, навчилися ватри палити, і так собі жили. Вже люду не бракувало світла, бо пішли з життя ті, котрі хоч щось про нього пам’ятали, а решта просто не знали, що світло існує. Якщо ти живеш у пеклі, не маючи змоги бодай із чимось його порівняти, ти щиро вважатимеш, що це рай. За довгий, безкінечно довгий час, проведений у темряві, зір у них став як у кішки, слух як у кажана, вони пристосувались до мороку, звикли, і продовжувалось таке їхнє животіння не одну сотню літ. І ось, одного разу…

— Сімсот сорок п’ять років тому.

— А ось і ні, — всміхнувся підказці і Лані Олесь. — Сімсот п’ятдесят років тому одній юнці, доньці лихваря, який, якби і знав щось про світло, то вважав би ним лиш блиск золотих монет, що їх карбували навпомацки, привидівся чудернацький сон. Тій дівчині снилось, що йде вона лісом, а в небі над нею висить неймовірний розпечений диск, і від того їй стало так тепло, так файно, що, прокинувшись, вона вирішила дізнатись, що ж то могло бути. Вона довго шукала людей, які могли б витлумачити це видіння, проте так і не знайшла, вона гортала старовинні рукописи, але всі вони були не настільки старовинними, щоб допомогти їй у тому. Вона терпіла поразку за поразкою, але руки не опустила, і не здалася — так їй хотілося, щоб і всі її одноплемінники побачили те божественне світло, відчули таке ж тепло і захоплення, яке зійшло на неї, нехай і не наяву. Йшов час — настала пора дівчині віддаватися, проте вона не бажала того, бо навколишній світ ставав все жадібнішим і корисливішим, а поміж парубків, які до неї сватались, хоч і було чимало гарних, проте геть не було чуйних та ніжних, і всі вони любили не її, а таткові гроші — юнка це відчувала. Крім того, мрія побачити світло, що струменить із неба, не тільки не полишила її, а ще й укорінилась глибоко в душі, і через це дівчину вважали дивакуватою.

Погляньте-но тільки на цю дивачку Світлану! Як заноситься! Думає, що краща за всіх!

— І що ж було потім?

— А ти така нетерпляча? — цілуючи Лану, піддражнив Олесь і засміявся.

Ти й уявлення не маєш, наскільки нетерплячою я буваю.

— Так. З терпінням у мене проблеми.

— Неправда, — серйозно заперечив король. — Думаєш, я не знаю, що ти просиділа біля мене майже цілу добу? Що це, як не терпіння?

— Є одне слово, — так тихо, що, прошелести десь вітерець — і Олекса не почув би її, зізналась Лана, — та я боюсь його вживати. Колись я думала, що втратила це почуття назавжди.

Було темно — не так безпросвітно, як у тій легенді, що її оповідав Олесь, та все ж досить темно для того, аби, побачивши розчулення в його очах, Лана миттєво зрозуміла, що вона просто не може цього бачити. Невже в неї виробився якийсь особливий зір? Зір серця?

— Е, ні, мій пане, не буде діла, — ніч, на відміну від дня, була свіжою і прохолодною, та Лана аж упріла, намагаючись відштовхнути від себе короля. — Спочатку скінчи оповідь про народження Світла, поцілунки — потім.

— Обіцяєш?

Ну як таке коротке слово може звучати настільки вкрадливо та інтимно? І як це її шкіра сміє вкриватись мурашками? Так, це холод — холод, і більш нічого. Тільки він, нічний птах, що торкається тіла прохолодним шовковим крилом, винен у тому, що руки і ноги в неї тремтять, а голос зривається.

— Обіцяю.

Все, що завгодно.

— Ну, добре. Все одно оповідь підійшла майже до кінця. Отже, наша дівчина, розмірковуючи над вадами і чеснотами своїх залицяльників, потроху перенесла ці роздуми, а згодом і висновки на всіх своїх одноплемінників, і відчула до них жаль. Вона їх просто пожаліла — за їхнє убоге животіння, за те, що не бачать далі власної скрині з добром, за те, що всі їхні мрії, всі їхні бажання зосередились на зляганні і ситій утробі. У мріях вона плекала прекрасні картини, сповнені любові й гармонії, і от, якогось дня, підібравши рукопис, котрим батько хотів вже комин розтопити, юнка прочитала у ньому про ті часи, коли на небі нічному сяяли зорі, а ранком сходило пресвітле сонце. В рукописі також було сказано, що Світло народиться наново лишень від чистої душі, котра зуміє запалити інші душі жагою сяйва.

— І вона зуміла.

— Так, їй це вдалося. Знову і знову, щоразу добираючи нові, барвисті слова, вона оповідала свій сон всім, хто погоджувався її слухати, а частенько — і тим, хто не погоджувався, і поступово приречені на морок душі краян почали змінюватись. Вони

1 ... 45 46 47 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Містичний вальс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Містичний вальс"