Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Журавлиний крик 📚 - Українською

Читати книгу - "Журавлиний крик"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Журавлиний крик" автора Василь Биков. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 45 46
Перейти на сторінку:
вони разом відбивали німецьку атаку, рятували штаб полку і полковий прапор, який тоді мало не попав до німців. Із страдницького виразу кирпатих облич було видно, що хлопцям неприємно встрявати у цю справу. До того ж, очевидно, вони побоювалися лейтенанта.

— Стій, хлопці! — уже лагідніше сказав Климченко. Він уже почав заспокоюватись і чим далі, тим усе виразніше розумів, що відбувається і що треба робити. Це надало йому впевненості й душевної, злагоди — здатності через силу перемогти щось непереможне в собі. Та в цю мить Пєтухов щось гукнув бійцям і, тримаючи напоготові пістолет, хутко рушив до обриву.

За ним ступив Орловець.

— Стривайте! Ви що? У мене в дев’ять нуль-нуль атака! Ви це враховуєте чи ні?

Пєтухов навіть не глянув на ротного.

— Трибунал усе врахує! — погрозливо пролунало в тривожній тиші яру, і в грудях у Климченка щось безнадійно занило. На хвилину в нього зблиснула і згасла мимовільна вдячність ротному. Але відразу ж з’явилася думка: «Не треба! Не проси! Даремно!»

Пєтухов доліз до крайнього бійця і з затятою суворістю на м’ясистому обличчі штовхнув його в карк. Хлопець упав на коліна, встав і подерся вище. І в цей час Климченко надзвичайно загостреним розумінням відчув справжній, неминучий, великий кінець.

Щоб не передумати, не дати в собі ослабнути чомусь, як йому здавалося, дуже ясному і єдино можливому, він перехопив рукою автомат і приставив його ніби нарочито скошеним для того дульним зрізом до своїх грудей.

— Стій! З глузду з’їхав, чи що?!

Хтось із силою рвонув його за лікоть. Лейтенант озирнувся — то був Голанога. Тоді в секундному отямленні Климченко побачив себе збоку і збентежився.

Справді, це було зовсім безглуздо, навіть огидно вбити себе, якщо вже тебе не вбили німці. Його рішучість, що так повільно визріла, була похитнута. Але що робити? Як бути далі? І лейтенант випустив автомат, коли його потягнув до себе Голанога, й розгублено оглянувся — на схилі яру, стурбовано втупившись у нього, стояли бійці.

Він так нічого й не вирішив, як зненацька десь за яром гулко вдарило в повітрі — раз і другий. У хмарному небі над головами автоматників з тугим шерехом пронеслися снаряди. Крекнувши, вони розірвалися на висоті. Через кілька хвилин мала початися атака.

Орловець квапливо глянув на годинника в рукаві й рішуче ступив до Пєтухова:

— Ти ось що! Кінчай!

Пєтухов здивовано оглянувся.

— Ви що?

— А нічого! Забирайся під три чорти! У мене атака! — похмуро сказав Орловець і, не чекаючи відповіді, голосно подав команду: — Командири взводів, по місцях!

— Ах, так! — круто повернувся до нього Пєтухов. — Покриваєш? Кого покриваєш, подумав? Ти відповіси за це!

— Ну й відповім! — через плече кинув Орловець. Видно було: він ледве стримувався і в інший час не стерпів би такого втручання у справи роти. Але тепер у роті було ЧП, і тут багато в чому він відчував себе зв’язаним.

Орловець знову глянув на годинника і тугіше підтягнув паска на своєму кожушку. Потім, начебто тільки-но помітивши на схилі пригнічено-розгубленого Климченка, з дбайливою суворістю гримнув на нього:

— Чого став? Ану, марш до взводу!

Климченко збентежився ще більше — таким несподіваним видався йому цей, по суті, звичайнісінький наказ. Лейтенант здивовано глянув на Орловця: чи до нього той звертається? Але помилки не було — ротний наказував йому; сказав і пішов понад струмком угору, насередину цепу, ніби одразу забув і про нього, і про Пєтухова, який, затаївши злобу, хутко подався вподовж яру.

Відчуваючи, як у грудях гулко стукає серце, Климченко повернувся до взводу.

На висоті гуркотіли вибухи, вгорі у хмарному березневому небі люто верещало й вило. Бійці докурювали цигарки і, охоплені новою турботою, квапливо розбігалися в цеп на краю яру. Лейтенант теж вибрався по обриву нагору й ліг між бійцями. Ще не вірячи, що все обійшлося, що найбільша біда минулась, і передчуваючи попереду трудне, він поступово заспокоювався.

А втім, часу в нього було небагато, командири взводів у цепу подавали вже команди. Тоді й він, трохи підвівшись на краю обриву й голосніше, ніж було треба, тремтячим від хвилювання голосом гукнув:

— Взвод, приготуватися до атаки!

Хтось тицьнув йому автомат, хтось поспішно скинув із себе й віддав йому ватник. З німою вдячністю в душі лейтенант прийняв усе це й оглянувся. Трохи збоку над обривом звелася приземкувата постать Орловця. Ротний дістав із-за пазухи пістолет і, махнувши ним, вискочив з яру.

Рота автоматників починала атаку.

Примітки
1

© Мастацкая література, 1980.

(обратно) 2

Рядки з поеми «Нова земля» Якуба Коласа.

(обратно) 3

© Мастацкая література, 1982.

(обратно) 4

Наказ (нім.).

(обратно) 5

ПММ — пально-мастильні матеріали.

(обратно) 6

Зрізати гудзики (нім.).

(обратно)
Оглавление Вірність правді Передмова А. Яскевича Журавлиний крик Повість[1]   1   2
1 ... 45 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Журавлиний крик», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Журавлиний крик"