Читати книгу - "Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти, Данило Борисович Яневський"

На Західному фронті завершилися бої, розпочаті 9 квітня. «Не можна не погодитися з німцями, — підкреслював авторитетний дослідник О. Зайончковський, — що перемога в даному випадку, хоч і випадково, знову опинилася на їх боці. Російська революція зіграла в цьому відношенні головну роль, оскільки дала можливість зняти з російського фронту необхідні засоби».

У французькій армії розпочався масовий антивоєнний рух, у т. ч. мали місце відкриті виступи проти продовження війни.

Київський губернський комісар М. Суковкін (м) від імені Київського губернського виконавчого комітету об’єднаних громадських організацій звертається до Тимчасового уряду із застереженням щодо ігнорування українського руху та з вимогою позитивного урядового вирішення української проблеми.

Виконком Київської ради робітничих депутатів ухвалює резолюцію, запропоновану РСДРП (об), про недопустимість спроб здійснити автономію України до Всеросійських Установчих зборів. Рішення ІІ Всеукраїнського військового з’їзду щодо Тимчасового уряду виконком КРРД кваліфікує як пряму загрозу російській революції.

Аналогічне рішення ухвалюють учасники спільного засідання Рад робітничих і військових депутатів.

І Універсал Центральної Ради проголошує намір здійснити автономію України явочним порядком.

I Універсал підтримують, зокрема, збори Подільського губернського земства, Уманська організація Єврейської соціалістичної партії, з’їзд українських правників, нарада членів Київського губернського і повітових земств.

Юридична нарада при Тимчасовому уряді (голова — О. Гальперін (м)), визнала, що Тимчасовий уряд не правосильний розглядати вимоги УЦР, які цілком і повністю належать до компетенції Всеросійських Установчих зборів.

На засідання Комітету УЦР обрано виконавчий орган Центральної Ради Генеральний секретаріат (голова — В. Винниченко), Хр. Барановський, С. Єфремов (м), Б. Мартос, С. Петлюра (м), В. Садовський, М. Стасюк, І. Стешенко (вірогідно (м)), П. Христюк.

Тимчасовий уряд вирішує звернутися до українського народу з відозвою, яка обґрунтовувала правову позицію, згідно з якою автономію України могли проголосити тільки Всеукраїнські Установчі збори. У відозві містився заклик не йти «згубним шляхом роздроблення сил вільної Росії».

Спільне засідання виконкомів Київських Рад, ухвалює: І Універсал дискредитує Тимчасовий уряд, УЦР не мала права його оголошувати, оголошення Універсалу є безвідповідальним кроком, що негативно позначиться на російській революції.

І Універсал підтримують, серед інших, службовці і робітники Київського округу шляхів сполучення, Куп’янська повітова рада селянських депутатів, загальні збори Полтавської міської ради робітничих і солдатських депутатів, Київський губернський український національний з’їзд.

На Східному фронті в полосі Південно-Західного та Румунського фронтів розпочався наступ російських військ.

Відбуваються політичні консультації між виконкомами рад об’єднаних громадських організацій робітничих та військових депутатів міста, з одного боку, та комітетом УЦР і УГВК, з іншого. Сторони шукали можливості до порозуміння в зв’язку з рішеннями Тимчасового уряду та проголошенням I Універсалу.

М. Грушевський, В. Винниченко та їх прихильники висувають ідею перетворення УЦР на територіальний орган державної влади та управління шляхом «поповнення УЦР представниками національних меншин». М. Рафес (Бунд) та М. Балабанов (РСДРП (об)) пропонують альтернативний та неприйнятний для групи Грушевського-Винниченка варіант — обрання УЦР шляхом скликання Всеукраїнського територіального з’їзду.

Виконком Всеросійської ради селянських депутатів підтримує рішення Тимчасового уряду відмовити УЦР у проголошенні автономії, а видання I Універсалу визнає небезпечним, оскільки він «несе загрозу міжнаціональної ворожнечі і створює прецеденти для інших народів».

V сесія УЦР обирає комісії по визначенню складу Ради, по складанню Статуту автономії України, по скликанню «з’їзду народів Росії, що домагаються федеративного устрою держави» та територіального з’їзду України, схвалює декларацію Генерального секретаріату, визначає права, обов’язки та склад Малої ради.

Всеросійський з’їзд рад робітничих і солдатських депутатів засуджує спроби вирішення національного питання явочним порядком, тобто до Всеросійських Установчих зборів; схвалює резолюцію про відтермінування остаточного вирішення національної проблеми до скликання Всеросійських Установчих зборів; пропонує Тимчасовому урядові негайно видати декларацію про визнання за всіма народами права на самовизначення аж до відділення, але шляхом угоди з Установчими зборами.

Всеукраїнська рада селянських депутатів підтримує І Універсал.

Спільне засідання виконкомів Київських міських рад об’єднаних громадських організацій та робітничих і військових депутатів, Генерального секретаріату обирає комісію для вивчення питання про склад і функції крайового органу влади. V сесія УЦР висуває ультиматум: її співробітництво з неукраїнськими демократичними організаціями можливе лише за умови визнання ними УЦР «як вищого правочинного органу українського народу».

Тимчасовий уряд з метою з’ясувати мотиви ухвалення I Універсалу та плани УЦР ухвалює направити до Києва комісію на чолі з князем Сергієм Урусовим (м).

Сесія УЦР ухвалює Декларацію Генерального секретаріату, яка визначає його статут, структуру, завдання та обов’язки, визнає ГС «найвищим народоправним органом українського народу, його найвищою владою», висловлює йому «повне довір’я» та доручає підготувати доповідь про Українські Установчі збори на наступну сесію УЦР.

До її президії обрано М. Грушевського (голова (м)), С. Веселовського, В. Винниченка, С. Єфремова (м), А. Ф. Крижанівського, Я. Левченка, А. Ніковського (м), А. Постоловського, М. Чечеля, Л. Чикаленка (м), М. Шрага.

V сесія УЦР, визнавши джерелом права в «Україні» виконавчий орган громадської організації, відкинувши принцип народоправства, реалізованого через легітимні Всеросійські Установчі збори, виводить Раду та її інституції за межі існувавшого правового поля.

Від керівництва Радою усуваються практично всі помірковані політичні діячі.

До Києва для переговорів з УЦР прибувають міністри Тимчасового уряду О. Керенський (м), М. Некрасов (м), М. Терещенко (м), І. Церетелі (м). Відбуваються їх консультації з президіями Київських виконкомів рад об’єднаних громадських організацій та робітничих та військових депутатів.

Київський обласний з’їзд конституційно-демократичної партії визнає справедливими прагнення українського народу до самовизначення, принцип автономії України за санкції Всеросійських Установчих зборів, підтримує невідкладну підготовку відповідного законопроекту на принципах розмежування повноважень між владою