Читати книгу - "Війна і міф. Невідома Друга світова, Володимир Михайлович В'ятрович"

Офіцери зведеного полку РОНА під час Варшавського повстання, серпень 1944 р. Саме їхні бійці були одними з найбільших воєнних злочинців у Варшаві

Чутки про прибуття до Варшави українських підрозділів СС поширювалися ще напередодні повстання. Польське підпілля стверджувало, ніби українські формування скоюють страшні злочини проти цивільного населення. Упереджене ставлення варшав’ян до українців було зумовлене відомостями про кривавий конфлікт між українцями та поляками на західноукраїнських землях. А з галицьких українців німці створили 14-у дивізію військ СС. Отже, під час повстання мешканці Варшави були схильні скрізь «впізнавати» українців.

У спогадах варшав’яни називали підрозділи колабораціоністів з СРСР переважно «українцями» або «калмиками». Критерієм «ідентифікації» була не належність до відповідних національних формувань, а європейська або азіатська зовнішність вояків.

Насправді переважна більшість так званих «українців» — це були вояки зведеного полку російської 29-ї дивізії СС РОНА та кількох російських козацьких батальйонів. Деякі з них і справді були етнічними українцями, однак асоціювали себе з Росією, а не з Україною.

Для мешканців Варшави «росіяни» переважно асоціювалися з Червоною армією. Поляки намагалися не називати «росіянами» представників формувань колабораціоністів. Тим часом саме есесівці РОНА разом із полком «Дірлевангер» вчинили найбільше військових злочинів у Варшаві. Вони воювали майже від самого початку і до самого завершення повстання.

Якою ж була роль у придушенні повстання українських національних формувань на німецькій службі? Єдиним таким прикладом були дві роти Українського легіону самооборони (УЛС) під командуванням Петра Дяченка. Інша назва цього підрозділу 31-й батальйон СД.

Разом з іншими німецькими підрозділами роти УЛС ліквідовували плацдарм радянських військ на лівому березі Вісли та боролися з АК у прибережних районах Варшави (Черняків і Повісля). Тут солдати УЛС воювали до 23 вересня.

Бійці Українського легіону самооборони

Аналіз свідчень варшав’ян про цей період і місцевість не дають підстав стверджувати, що УЛС вчиняв військові злочини. В усякому разі, «українці» там не згадуються у зв’язку із вбивствами цивільних.

Поширеним міфом у польській історіографії стала участь у придушенні Варшавського повстання дивізії СС «Галичина». Насправді, на момент повстання цієї дивізії не існувало. За кілька днів до вибуху Варшавського повстання, 22 липня 1944 року, її було розгромлено радянськими військами у битві під Бродами. Переважна частина вояків загинули, потрапили в полон або перейшли до УПА. Залишки відступили до Закарпаття. Наказ про нове формування галицької дивізії з’явився щойно 5 вересня. Перші боєздатні підрозділи створили 28 вересня для участі у боротьбі проти Словацького повстання.

Таким чином, жоден із підрозділів дивізії СС «Галичина» не брав і не міг брати участі у придушенні Варшавського повстання. Щоправда, на момент капітуляції Німеччини у складі галицької дивізії могли бути учасники боїв з варшавськими повстанцями. Річ у тому, що 6 березня 1945 року до складу дивізії ввели вояків Українського легіону самооборони. Але ці прикрі факти не змінюють суті: вагома участь українців у придушенні Варшавського повстання — міф.

Міф 42. Нюрнберзький трибунал засудив українських націоналістів

Документально підтверджено, що тільки на території України від злочинів гітлерівців і їхніх посіпак загинуло 5,3 млн осіб. Участь у них «вояків» ОУН-УПА доведено, як і їхню співпрацю з нацистами... Саме тому, виходячи з принципів Нюрнберзького трибуналу, які визнані у всьому світі, Бандера і бандерівці є військовими злочинцями. Саме тому багато з них були засуджені судами після війни, а сам Бандера — знищений.

Суть міфу

Бандеру особисто та ОУН і УПА в цілому засудив Нюрнберзький трибунал, а навіть якщо і не засудив — то все одно вони були воєнними злочинцями.

Факти стисло

Ані Степан Бандера чи Роман Шухевич особисто, ані ОУН чи УПА як організації не були засуджені Міжнародним військовим трибуналом у місті Нюрнберґ. У жодному з 42 томів матеріалів трибуналу обвинувального вироку щодо них нема.

Факти докладніше

У матеріалах Нюрнберзького трибуналу вміщено вичерпний перелік осіб та організацій, що їх визнано злочинними. Українських націоналістів у цьому переліку немає. Із 42 томів справи в СРСР російською мовою видано 7, що відкрило простір для масштабних фальсифікацій та перекручень. Критики українського націоналізму сподіваються відшукати вирок Бандері в одному з невиданих томів. Однак аналіз матеріалів показує, що жодна згадка про Бандеру не може бути витлумачена проти нього.

У 25 томі зазначено, що все більше українців у таборах праці пристають до «табору Бандери» і що емігранти налаштовують «рухи як Бандери, так і Мельника» проти німців.

27 том містить свідчення, що деякі масові розстріли були помстою «групам Бандери».

У 29 томі згадується «рух Бандери», спрямований на досягнення державності.

У 38 томі йдеться про відданість українців та «руху Бандери» ідеї самостійності.

У 39 томі вміщено наказ айнзацгрупам знищувати бандерівців як борців за незалежність України. Наводимо цей короткий документ у повному обсязі:

Айнзацкоманда С/5

Охоронній поліції та СД25 листопада 1941 року

Київ

Дніпропетровськ

Миколаїв

Рівне

Житомир

Вінниця.

Стосується: ОУН (рух Бандери)

Достовірно встановлено, що на території Райхскомісаріату рух Бандери готує заколот із кінцевою метою створення незалежної України. Всіх учасників руху Бандери слід негайно затримати і після докладного допиту під виглядоммародерів без найменшого розголосу ліквідувати. Протоколи допитів надати в Оперативний загін С/5. Цей документ після ознайомлення командирам підрозділів знищити.

Оберштурмбанфюрер СС

Підпис (нерозб.)

Наказ страчувати бандерівців без суду, вміщений в томі 39 повного зібрання матеріалів Нюрнберзького процесу

Російські дослідники люблять посилатися на матеріали допиту полковника Абверу