Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Неможливий романс, Мартіна Зоріна 📚 - Українською

Читати книгу - "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Неможливий романс" автора Мартіна Зоріна. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 88
Перейти на сторінку:

— Навіщо лимон? — ошелешено запитала Кіра.

— Аби пляму відіпрати. Бо потім, буде пізно.

— Сліди від кави можна усунути за допомогою лимону. Це тобі не вино, Ельвіро, — я не втрималася від коментаря,— Тут необхідна сіль, та ще краще — просто викинь зіпсовану річ, — мовила я, продовжуючи жувати свій сніданок, відправляючи до рота яєчню, шматок за шматком.

— Це була моя улюблена сукня від Х'ю, — занила сестриця, розуміючи, що плями нікуди не зникають, а стають лише більшими. І потворними. В принципі, як і вона сама.

— Нічого, нічого, купимо нову, — мачуха заспокоювала сестрицю, поки та наче насуплене каченя клювало дзьобом.

— І доречі, Ельвіро, ти не даси мені візитку Орлова, — мачуха вмить перестала допомагати Кірі й повернула голову у мій бік, — Я ж обіцяла тобі організувати зустріч з ним. От і займуся цим в перший же робочий день, — Чого мені лишень коштувало видавити із себе ці слова та усміхнутися найбрехливішою посмішкою у світі.

— Це саме той архітектор, про якого ти мені говорила, люба?

— Так, так, — мовила мегера, — Його фірма найкраща в місті. А проєкти — просто геніальні. Якщо ми залучимо до справи його, то наші салони — стануть лише краще. Ти ж знаєш, любий, що гарна картинка завжди приваблює більше. А нашим приміщенням давно потрібен капітальний ремонт, — Ельвіра продовжує розпливатися в компліментах та вихваляти Ярослава так, неначе він її родич чи друг.

Мене чомусь дратувала така її поведінка, а серце прошивало дрібними кульками заздрості. Гнів накопичувався в мені та розтікався по тілу приторною патокою. Я жадібно ковтала повітря й щосили стискала прибори в руках. Так міцно та несамовито, що від цього німіли пальці.

***

Офіс батькової фірми знаходився за кілька кроків від центра міста й містив у собі кільканадцять кабінетів, що зручно розмістилися на чотирьох поверхах новобудови. Ця скляна конструкція була спроєктована та побудована три роки тому й досі вважалася гордістю сучасної архітектури нашого міста. Батько чимало зусиль вклав у свій бізнес, а тому не шкодував грошей на його розквіт. Найбільше у цьому світі, він любив свою справу й віддавався їй цілком та повністю. Саме робота була його справжньою дружиною, подругою, сім'єю. Інколи, мені видавалося, що навіть у ві сні він обмірковує нові проєкти.

— Доню, тут буде твій кабінет, — промовив батько, впускаючи мене в затишну невеличку кімнату зі світло-бежевими стінами та великим панорамним вікном.

— Чудово, — я видавила із себе скупу посмішку й цокаючи каблуками по паркету, пройшла до вікна. За склом вирувало місто: гуділи машини, ходили люди, легкий вітерець колихав крони дерев й розганяв сірі хмурі хмари.

— Я впевнений, що вже за кілька днів, ти зміниш своє ставлення до праці тут, — його голос став м'якше, ніжніше.

Я навіть обернулася, аби заглянути в оксамитові вири батька й впевнитись, що голос належить саме йому. І що він не лукавить, а насправді бажає відновити відносини. Хоча... після вчорашньої сварки, я не впевнена, що я зможу довіряти йому.

— Можливо, проте... — я ледь втрималась, аби не озвучити власні думки. Прикусила зубами нижню губу й повернувши погляд до панорами за вікном, продовжила, — У мене буде прохання до тебе, батьку. Точніше, я хочу укласти з тобою договір.

— Договір?

Гліб Вікторович підійшов і став поруч.

— Що це ти вигадала?

— Я погоджуюсь працювати на тебе, на цю фірму — я окинула поглядом стіни кабінету, — А ти допомагаєш мені з видавництвом Фламінго.

— Ти знову за своє? Челсі, я ж просив покинути це графоманство, — його вилиці сіпнулися, а брови зсунулись докупи.

— Так, я пам’ятаю. І обіцяю більше не писати, — Тут я злукавила, адже мої книги — частина мене, — Та я не хочу аби моє ім’я, ім’я твоєї доньки, змішували із брудом й думали, що їм це так просто забудуть.

Батько насупився й торкнувся рукою підборіддя. Замислився. В його очах я бачила вагання. Він не до кінця вірив мені, або ж просто не хотів братися за таку справу.

— Ти ж розумієш, що їхні дії, ця крадіжка, це як плювок в обличчя. Не тільки мені, а й тобі.

Я ніколи не вміла маніпулювати людьми. Та й не бажала займатися подібним, але зараз це був мій єдиний вихід. Вчора вночі мені зателефонував Попов і ошелешив новиною — жоден із його юристів не бажав представляти мене у суді. Ніхто не захотів тягатися зі Фламінго, називаючи цей суд «дохлою справою». Невже адвокатам вже не потрібні гроші?

Я ніяк не могла заспокоїтись та осягнути сказане адвокатом. Мене злила дана ситуація. А ще відчуття власної слабкості та безвиході. Я була наче той кролик, що потрапив до пастки кмітливого мисливця. Я була за крок до падіння у прірву. І це деморалізувало.

— Розумію, Челсі, твоє бажання виграти суд. Однак, це не так просто. Якось же це кляте видавництво зуміло видати твою книгу за працю іншого автора, — Він повернув голову на бік, — Ти хіба не підписувала з ними договір про співпрацю?

— То була лише спроба співпраці, — я гірко зітхнула, — вони взагалі не збиралися мене друкувати. Покидьки.

— А як же авторське право і подібна всячина? Хіба ти ніде не реєструвала свою працю? — Тут батько заговорив, як справжній бізнесмен. І в мені зародилася надія, що він все-таки допоможе. По-своєму, звичайно, та все ж.

— На жаль, ні. Це був експеримент.

І як виявилось, доволі таки вдалий.

— Гаразд, я спробую щось зробити, — Батько взяв мене за руку, потискаючи її, — Договір укладено, — промовив він, дивлячись мені прямо у вічі, — Якщо ти виконаєш мої умови, я обіцяю повну підтримку у суді. Мої найкращі юристи займуться твоїм питанням.

Я стиснула пальці довкола його великої грубої руки.

— Згідна, — промовила, не відводячи очей, й даючи зрозуміти батькові, що налаштована серйозно.

Напевно, прийшов час перестати ховатися й заявити про себе. Поборотися за свою свободу — питання життя та смерті. Буквально.

1 ... 44 45 46 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Неможливий романс, Мартіна Зоріна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"