Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Неможливий романс, Мартіна Зоріна 📚 - Українською

Читати книгу - "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Неможливий романс" автора Мартіна Зоріна. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 43 44 45 ... 88
Перейти на сторінку:
Розділ 21

/Челсі/

 

Коли життя щодня замість стиглих апельсинів підкидає тобі кислий лимон, тебе починає нудити від лимонаду.

 

Після феєричного повернення додому й такої ж розмови з батьком, я довго не могла заснути. Крутилася в ліжку, повертаючись із боку на бік, й щомиті прикладала руку до правої щоки. Вона продовжувала палати, нагадуючи про вчинок батька. Я не могла повірити в те, що він мене вдарив. Як і збагнути сказані ним слова.

Я і бізнес сім’ї Кулеби були такі ж далекі, як північний та південний полюс. Я ніколи не цікавилася справами батька, його проєктами й жодного разу не проявила інтерес до цього. Хоча він вперто намагався прилучити мене до справ, навіть відправив вчитися в один із престижних університетів Лондона на факультет менеджменту. Вчилася я там на відмінно. А як же інакше. Проте, ніколи не любила це. І після закінчення навчання та отримання диплому, швидко та вдало вийшла заміж.

Я гадала, що після мого одруження батько перестане тягнути мене в фірму й нарешті зрозуміє, що його бізнесу краще без мене. Як і мені без нього. Та всі мої надії й сподівання виявилися марними. Батько не полишав спроб змусити мене працювати на нього, і як виявляється, лише дав мені коротку відстрочку. Влаштував для своєї любої конячки, так би мовити, маленьку відпустку перед великим серйозним забігом. І відчуття підказували мені, що цього разу уникнути участі буде неможливо.

Кілька раз за ніч у мене з'являлася ідея втечі, та вона, на жаль була безглуздою. Навіть, якщо припустити на мить, що це вдасться, я не маю заощаджених коштів та засобів до життя. Звичайно, що працювати я можу та вмію і фізичної праці не боюсь. Але, хто мене візьме на роботу? Батька знає практично вся країна і навряд чи хтось захоче перейти йому дорогу. А він, без сумніву, змусить внести мене в чорний список у кожній структурі та закладі країни. Та ще й відішле своїх охоронців мене розшукувати, а як знайде... Боже! Страшно уявити, що він зі мною зробить. Після сьогоднішніх подій, я вже ні в чому і, ні в кому не впевнена.

І звернутися по допомогу особливо не має до кого. Хіба що Платон та Ліна. Але перекладати свої проблеми на них та ставити їх життя під ризик — я б не стала. Вони б не відмовили, я знаю, але відразу б потрапили під жорсткий прес льодоходу Гліба Кулеби. Підставляти їх, як мінімум, підло з мого боку.

Заснувши під ранок, я дійшла до висновку, що рятувати себе маю самотужки. Крок за кроком, поступово, я повинна відвоювати своє місце під сонцем та вибороти право бути самою собою. І ніхто не зарадить, якщо я сама не постараюся. Якщо батько хоче аби я працювала на нього, що ж — так тому і бути. Бажає, аби я співпрацювала з Ельвірою — чудово, я не відмовлюся. Ба більше — стану наполегливо їй допомагати, послаблюючи її пильність. А вже тоді, віднайду всі скелети, котрі вона майстерно ховає у шафі й викуплю собі свободу. Головне, рішуче йти до мети!

З моменту пробудження, я була рішуче налаштована. Я прийняла контрастний душ, одягла вишукану спідню білизну, стильний костюм темно-синього кольору, котрий складався з юбки-футляра, білосніжної блузки та піджака на одному гудзику, нанесла макіяж та привела до ладу волосся. Виглядала я дійсно чудово, і це не могло не радувати. Мені вдалося створити образ типової бізнес-вумен й запевнити батька, що я готова до змін.

Чого лишень були варті розвалені щелепи Кіри та Ельвіри, коли я спустилася на перший поверх й увійшла до їдальні. Їх мало не розірвало від кількості жовчі, котрою наповнилися їхні погані душі.

— Всім доброго ранку, — привіталася я, продефілювавши від дверей до столу й умостившись навпроти Кіри.

У неї праве око двічі смикнулося, поки я розстеляла хусточку на колінах.

— Доброго, доню, — відповів батько, скануючи мене своїм крижаним поглядом, — Бачу, що мої слова знайшли відгук у твоїй душі, — продовжував він, розрізаючи ножем ковбаску.

— Звичайно, — коротко та чітко мовила я, беручись за прибори. Нехай повірить у свої мрії, а там — побачимо.

— Що це означає? — врешті оговтавшись, запитала Ельвіра. В її очах палахкотів вогник злоби та ненависті. Ох, вона бажала б спалити мене поглядом, якби могла.

— Що саме, дорога матусю? — Я знала, що перебільшую зі словами та вже надто сильно хотілося позлити цю мегеру. 

— Твій одяг, твоя поведінка... це все...? — Мегері забракло духу й вона потягнулася рукою до стакана з водою. Зробила ковток й продовжила белькотіти, — І чому ти тут?

— А я не можу тут бути? Здається, цей будинок все ще належить моєму батькові, і я, як його єдина донька, маю повне право приходити коли хочу. Чи мені вже заборонено провідувати батька?

Ельвіра міцніше стиснула в руках стакан, виказуючи тим самим свою роздратованість ситуацією та моєю нахабністю. Що ж, не я почала цю війну.

Її погляд не пророкував нічого хорошого й напевно, мені це аукнеться. Та бачити її розчервоніле обличчя було ще тим видовищем.

— Звичайно, можеш, — скрегочучи зубами, промовила мачуха. Вона стримувалась, звісно, хоч я й бачила пекельний гнів в її зіницях. Вони розширились до неймовірних масштабів. Мегера була на межі істерики. Принаймні, мені хотілося так думати, — Ти завжди бажана гостя в цьому домі, правда доню?

Кіра зиркнула на матір, потім на мене й піджавши вуста, прошепотіла (та, як на мене, то було більше схоже на шипіння змії):

— Звичайно, ми завжди раді тебе бачити.

— От і чудово, — мовив батько, — Приємно, що ви порозумілися. Адже тепер, працюватимете в одній команді.

Ось, той момент, якого я чекала. Кіра смикнулася й перевернула чашку з кавою. Темно-коричнева рідина, майже чорна, розлилася по білосніжній скатертині, й стікала потічком на поділ Кіриної сукні. Ельвіра відразу кинулася рятувати доньку й кликати на допомогу одну із кухарок.

— Маріє, швидше, іди сюди, — репетувала Ельвіра, намагаючись врятувати сукню доньки від знищення. Це ж не просто кусок тканини, це ж якийсь там Вінсент чи Луї, — І принеси лимон.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 43 44 45 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Неможливий романс, Мартіна Зоріна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"