Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Неможливий романс, Мартіна Зоріна 📚 - Українською

Читати книгу - "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Неможливий романс" автора Мартіна Зоріна. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 88
Перейти на сторінку:

Пригадую, як мені було лячно входити сюди після нашої першої серйозної сварки. Руки трусилися, ноги підкошувались, а сльози струмками стікали по обличчю. Тоді, вперше батько підвищив голос та промовив те, що змусило мене назавжди зненавидіти мегеру Ельвіру.

— Проходь та закрий двері за собою.

Спогади виринали в пам’яті, розсікаючи простори свідомості, наче той човен, що гойдався на хвилях. І чим далі відпливав човник від берега, тим сильнішим ставав мій страх й поверталася колишня невпевненість в собі.

Гліб Вікторович же залишався вірний собі. Говорив чітко, коротко та беземоційно. Жоден м'яз на його обличчі не здригнувся, коли я невпевнено та боязко присіла на край дивану, й наче та налякана лань, глянула на нього. Промова, котру я готувала впродовж подорожі від нашого з Владиславом будинку до помешкання батька, тепер видавалася мені повним безглуздям, не вартим уваги.

Я знітилася й потупила погляд. Протистояти енергетиці батька здавалося чимось нереальним, а я не мала жодних суперздібностей. Та й банально, ніколи не вміла протидіяти йому. В кожній нашій суперечці я була винною й завжди зазнавала поразки.

«То ж нічого не змінилося, Челсі! Ти така ж боягузка, як і п'ятнадцять років тому!»

— Мовчиш? Соромно? — Батько ніби питав, цікавився, але через тон його голосу, мені здавалося, що він мене в чомусь осуджує.

— За що мені має бути соромно? — Я підійняла голову, розправила плечі, — Це не я вигнала свою дружину посеред ночі.

Нехай знає, яким жорстоким та поганим може бути його дорогий зять.

— По-перше, не вигнав, а відправив додому, а по-друге, доню, — батько відсунув крісло й усівся за стіл, — ти сама винна у ваших суперечках. Варто бути більше люб'язною з чоловіком та ніжною. Слухатися його, догоджати, а ти що?

Ну, почалося!

Так і кортіло запитати: твоя Ельвіра теж така покірна? Сумніваюся!

— А що я? — не втрималось й зірвалося з язика.

— Бунтуєш, — він схрестив руки на грудях, — наче мале дівчисько.

Я? Бунтую? Отакої!

— Відмовляєшся працювати за спеціальністю, займаючись своїми дурнуватими книгами, не бажаєш брати участь в благодійних заходах, де твій чоловік має можливість відшукати нового спонсора та покращити ваше матеріальне становище, й навіть не намагаєшся підтримувати імідж вашої сім’ї.

Знову це слово! Як же мене це дратує!

— І взагалі, що це за скандал з видавництвом? Нащо воно тобі? — Він докірливо похитав головою, — Хочеш зіпсувати репутацію, яку Влад здобував роками?

Імідж, репутація, гроші... Ось короткий список того, що насправді хвилює мого батька. Не те, що я переживаю, страждаю, що мене трусить від його постійного контролю та маніпулювання мною. Й навіть не те, що його зять може виявитись покидьком, котрий витурив дружину з дому. Ні, йому байдуже до мене. Важливо лише те, що скажуть оточуючі. Аби не приведи Господь, хтось заплямував його чесне ім’я.

Емоції вирували в мені, кипіли наче лава й розтікалися отрутою по венах. Хотілося кричати щосили й ламати все довкола.

— Я хочу нормального відношення до мене та моїх потреб. Я хочу поваги та любові, а не вічного повчання й чергових наказів, — Я різко встала й за секунду опинилася біля столу. В очах батька спалахнув вогонь роздратування, — Я хочу аби мене розуміли, а з моєю думкою — рахувалися, — випалила я, мало не зриваючи голос.

Напевно, весь будинок розбудила своїми криками. Та вперше в житті, мені було начхати на інших. Я не могла стримувати в собі ураган й продовжувати прикидатися.

Дзвінкий ляпас змусив отямитися й схопившись рукою за край столу, насилу втриматися на ногах. Щока горіла полум'ям зради, а сльози образи обпікали й без того вразливу шкіру.

Як він міг? Чому?

Серце зірвалося вниз й розлетілося на уламки. Здавалося, що мене не просто вдарили, а принизили, вказавши на своє місце. Наче тій собаці, котра один раз спробувавши вирватись на свободу, була спіймана й знову прикована на ланцюг. Тільки цього разу, і ошийник і ланцюг були вдвічі міцнішими.

— Ти... ти... як ти смієш... — прошепотіла губами, ковтаючи солоні сльози.

Те, що відбулося було занадто навіть для мого батька.

— Ще і як смію, Челсі. я не для того стільки сил в тебе вклав, аби ти занапастила своє життя, — Його слова не вкладалися у моїй голові, — А тепер послухай мене: зараз ти підеш спати, а завтра вранці, як приведеш себе до ладу, поїдеш зі мною в офіс.

— Для чого...?

Мозок відмовлявся працювати. Я все ще перебувала в шоковому стані.

— Візьмеш участь у новому проєкті Ельвіри.

— Але, я... — Я могла й не відкривати рота. Батько слухати не бажав.

— І без всяких там «але». Вистачить гратися в ляльки. Настав час ввійти в доросле життя й робити внесок у сімейний бізнес.

Якщо я гадала, що не все так погано й моє життя не висить на тонкій ниточці, доля викинула новий фінт. Можливо, я таки проклята?

1 ... 42 43 44 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Неможливий романс, Мартіна Зоріна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"