Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Між нами контракт, Кетрін Огневич 📚 - Українською

Читати книгу - "Між нами контракт, Кетрін Огневич"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Між нами контракт" автора Кетрін Огневич. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 81
Перейти на сторінку:

Мимоволі озираюся на всі боки, і раптово мій погляд зупиняється на вікні, яке розташоване поруч зі мною. Я посуваюся ближче, і бачу крихітні точки в самому низу, а поруч біліють пухнасті хмаринки.

От чорт забирай, як я опинилася в літаку?

До того ж, ще й у приватному, враховуючи той факт, що крім нас тут нікого не було. Починаю перебирати спогади, намагаючись пригадати, коли ж я опинилася на борту літака. Пам'ятаю, як пішла в їдальню, як зустріла там Влада, ще Бойко до мене причепилася, а потім... Потім ми просто пили каву, і я зібралася йти. Так, а що далі було?

А далі повний провал!

Я встаю зі свого місця і прямую до цього сплячого нахаби, з якого збираюся добряче витрясти відповіді на мої запитання. Варто було мені добряче стусанути хлопця по плечах, як він одразу ж просинається. Жданов дивиться на мене сонним поглядом, а потім знову заплющує очі.

— Ти охренів?! — Я знову починаю смикати його, поки він не здригається, і його погляд не фокусується на мені.

— Дідько, ти прокинулася! 

— Та ти прям у нас капітан очевидність, Жданов! Якого хріна я тут роблю? Не хочеш нічого пояснити?

Я обводжу руками салон літака і дивлюся на нього, розмірковуючи над тим, що ж він зараз скаже.

— Е... Тут така справа... Як би тобі пояснити... — починає він мимрити, що мене конкретно дратує.

— Та кажи вже як є!

— Мені сьогодні дзвонив батько. Він мав приїхати за нами, щоб потім відправити нас на Балі. Ну, я подумав, що ти розлютишся, якщо мій татусь-мерзотник знову викине якийсь номер, тому взяв усе на себе.

— І що конкретно?

— Ну, я переймався, що ти почнеш у паніці метушитися туди-сюди, і...

— І що?

— І довелося підсипати тобі снодійне в каву, щоб... е... якось полегшити весь цей складний процес...

— Що?!

Неможливо передати, наскільки сильно я зараз була зла на нього!

Мені хотілося добряче відлупцювати його кулаками. І, звичайно ж, не з любов'ю, як це має робити любляча дружина, а так, щоб у нього потім залишилися синці.

— Жданов, ти ідіот! Кретин! Справжнісінький бовдур! Та ти...

Він миттєво хапає мене за ноги, і я дивовижним чином опиняюся в нього на колінах. Я відкриваю рота, щоб й далі лаяти хлопцч, але він просто цілує мене в губи, що збиває мене з пантелику.

Хай йому грець, ну чому він завжди цілує мене, коли ми з ним сперечаємося?

Я ненадовго забуваю про все, що хотіла йому висловити. Його руки міцно тримають мене, не даючи вирватися з його полону. Він відхиляється, і дивиться на мене поглядом щеня, що благає господаря дати йому ще одну кісточку.

— Вибач. Я знав, що тобі це не сподобається...

Що саме? Поцілунок?

"От ідіотка, він же говорить за снодійне!", подумки ляскаю себе по лобі, намагаючись не звертати уваги на свій внутрішній голос. 

— Так, а кому ж таке сподобається, га? — важко зітхаю я, і кладу йому голову на плече. — Ти міг би не влаштовувати весь цей цирк, а просто сказати мені, розумієш?

— Що?! — дивується Жданов, від чого я ледь не підстрибую в нього на колінах. — Хочеш сказати, що ти б без істерик сіла в літак?

— Знову цей здивований тон... — бурмочу я собі під ніс, а потім піднімаю голову, щоб подивитися на нього. - До твого відома, я не така вже й божевільна, як ти думаєш. Так, я могла б нервувати трохи, але ми б усе одно щось придумали. Разом. А ти все зробив по-своєму..

Я намагаюся встати з його колін, але він так міцно тримає мене в своїх обіймах, що я залишаю будь-які спроби звільнитися. 

— Ну, я ж не думав...

— Індик теж не думав, і потрапив у борщ! — буркнула я у відповідь, чим викликала сміх у цього йолопа. 

—У суп, взагалі-то! — каже він, досі кепкуючи з мене, коли я знову намагаюся злізти з нього, але куди вже там! 

— Відпусти! 

— Ні, Лисенятко, я тебе тепер нікуди не відпущу... Принаймні, поки ми не опинимося на Мальдівах.

— На Мальдівах? Ми летимо на Мальдіви?

Я миттєво забуваю про те, як злилася на нього, і моєму здивуванню немає меж. Коли, чорт забирай, він встиг усе так швидко провернути, і звідки в нього приватний літак? О боги, занадто багато запитань, але я не буду їх йому ставити. 

— Так, Лисеня, ми летимо на Мальдіви...

1 ... 44 45 46 ... 81
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Між нами контракт, Кетрін Огневич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Між нами контракт, Кетрін Огневич"