Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"

Я розвернувся і вийшов на вулицю. Слухати її маячню більше не хотів. Я сів в машину і поїхав до кладовища. Взявши по дорозі букет орхідей, маминих любимих, поклав на могилу. Дивлячись на її усміхнене обличчя на портреті, кілька сльозинок самі покотилися. Я провів рукою по ньому.

— Дякую, тобі мамуся за все. Ти пожертвувала собою заради мого майбутнього. Я не підведу тебе і проживу життя так, щоб ти пишалася мною там. А ще я зустрів чудову дівчину, вона тобі сподобалася б. Я її кохаю і хочу, щоб в майбутньому вона стала моєю дружиною.

Постоявши ще кілька хвилин, поїхав додому.

Батько так і не подзвонив привітати мене з днем народження. Він і раніше був скупим на слова, максимум, що міг з себе вичавити це "Вітаю, Алексе". Не думав, що настільки я став йому не потрібним.

Під’їхав до квартири досить пізно, втомлений і  голодний. Зайшов, зняв одяг і відразу пішов на кухню готувати їсти.

— Сюрприз! З днем народження Алексе, - співали мені Марія Романівна з Мел.

Я зрадів, як мала дитина, моя задоволена усмішка не сходила з мого обличчя.

— Дякую, вам. А я вже подумав, що всі про мене забули.

— Алексе, ти для мене як син, поки я живу завжди буду пам'ятати.

Вона підійшла і обняла мене зі сльозами в очах.

— Ми тебе вже зачекалися з твоєю дівчиною. Набалакалися вдосталь, поки Мел готувала для тебе святкову вечерю. Вона чудова дівчина, в таку неможливо не закохатися. Бережіть один одного. Я піду діти не хочу заважати вашій романтиці.

— Що ви, залишайтеся з нами на вечерю. - Ми разом з Мел сказали одночасно.

— Алексе, я вже визвала таксі, поки ти в коридорі роздягався. Вам потрібно побути вдвох, Мелані так старалася.

— Це тобі! - Марія Романівна простягнула мені коробочку з подарунком.

— Дякую, але найбільший подарунок для мене, це ви з Мел.

Вона направилася на вихід.

—  Меланія, було приємно з тобою познайомитися. Надіюся ще побачимось.

— Мені теж, щасти вам!

Няня обняла нас на прощання. Як тільки зачинилися двері за  Марією Романівною, я накинувся з поцілунками на кохану. Цілував довго і пристрасно.

— Мел, я такий щасливий, але як ти дізналася? Не пригадую, щоб тобі говорив про свій день народження.

— Неважливо. Я так розумію сюрприз тобі сподобався. Ходімо, це ще не все. У вітальні на мене чекав святковий стіл з свічками.

— Це тобі Алексе.

 Вона підвела мене до картини і відкрила її. На портреті був намальований я, біля того самого озера де ми вперше поцілувалися.

— Мел, це ти так красиво намалювала?

В мене не було слів, самі емоції переповнювали. Вона настільки майстерно передала кожну мою рисочку на обличчі.

— Це моє хобі, я люблю малювати з дитинства. А це зменшена копія нас.

Вона простягнула мені медальйон з маленькими портретами всередині.

— Можливо, це надто банально, для хлопця в якого все є.

— Мел, ти неймовірна, він завжди буде зі мною.

Я накинувся пожадливим поцілунком на її губи.

— Алексе, вечеря чекає.

Мел дивилася на мене з таким обожнюванням, лагідно погладжуючи моє обличчя. Сівши до столу я насолоджувався їжею.

— Дуже смачно. Мені неймовірно повезло з тобою. Виявляється в тебе стільки неймовірних талантів.

— Я рада, що тобі сподобалося.

Я встав і підійшов до Мелані. Вона піднялася і обняла мене.

— Це найкраще моє день народження. Я кохаю тебе!

— Алексе, я теж тебе сильно кохаю!

Ми злилися в шаленому поцілунку. Я спрагло цілував її губи, шию, груди опускаючи плаття до низу.

— Моя солодка дівчинка, як же я сумував за тобою ці дні. Мел, ти залишися в мене?

— Сьогодні все для тебе, коханий. Не можу я тебе залишити в такий день.

Я щасливий підхопив її на руки і поніс в душ з собою.

— Алексе, я ще не встигла десерт подати.

— Мій найсолодший і жаданий десерт - це ти.

За мить, ми стояли оголені під струменями теплої води. Я ніжно намилював її тіло. По здиблених вершках стікали струмені води. Нахилившись, своїми губами я збирав каплі води з соковитих сосків, пестячи язиком їх. Ми кохалися з голодною пристрастю, віддаючися на повну нашим почуттям...