Читати книгу - "Хребет Дракона, Кевін Джеймс Андерсон"

Лежачи без сну, Адан відчув холодок, сприймаючи небезпеку вельми серйозно. Він вирішив, що не марнуватиме часу, а одразу вирушить на північ, аби побачитися з Коллананом віч-на-віч. До Феллстаффа він міг би дістатися за п’ять днів, якщо хтось із Утауків покаже найкоротший шлях звідси. Це набагато швидше, ніж повернутися до Баннрії, готуватися до подорожі, писати листи й відсилати гінців. Він просто вирушить туди. Чомусь він відчував, що Утауки радо сприймуть таке рішення.

За рівномірним диханням Пенди Адан точно знав, що, на відміну від нього, вона міцно спить у його обіймах, почуваючись у безпеці в його присутності та серед свого народу. Дивлячись на зорі вгорі, він побачив слабку жовту смуту, швидкий шепіт падучої зірки, і подумав про часи, коли разом з батьком вдивлявся в сузір’я на оглядовому майданчику замку Конвера, розмірковуючи про багато інших світів, що їх створили боги Лютих.

Тисячі років люди освоювали й обживали зруйнований війною континент, відновлюючи його природну красу, хоча магія й була ослаблена. Але якщо піщані Люті з’являлися з посушливих пустищ, а крижані Люті сунули з півночі, то що робити, якщо вони захочуть повернути свої землі? Що, коли вони хочуть знову поневолити людство, як робили це в минулому? By запропонувала союз, але чи можна їй довіряти?

Адан мусив діяти проти цієї загадкової небезпеки... і не лише він один. Він поговорить із Коллананом якомога швидше. Він лежав і дивився на зорі, але не знаходив у них спокою, як раніше.

Зі сходом сонця табір Утауків прокинувся. Вогнища для приготування їжі, затріскотівши, знову ожили, щоб нагріти воду для ранкового чаю. Небоги Шелли приготували казан здобреної медом каші, і Гейл Орр приніс три миски, якось утримуючи їх усі в руках і запропонувавши по одній Адану та Пенді. Побачивши мішки під очима старого, Адан засумнівався, що той спав уночі. Судячи з його прямої спини і твердого виразу обличчя, було видно, що Гейл прийняв для себе рішення.

— Годі мені висиджуватися, набираючи жиру на свої кістки, моє серденько, — сказав він Пенді з ноткою провини в голосі. — Хоча мені до смаку затишок моїх покоїв у замку Баннрія, я не можу нехтувати тим, що відбувається у світі. Це занадто важливо. Здається, я ще не закінчив вибудовувати свій спадок.

Пенда тримала миску з кашею, але й ложки до рота не взяла.

— Про що ти?

— Мені потрібно здійснити подорож. Після вчорашньої розмови я зрозумів, що й досі ми маємо занадто багато питань. Кра, я можу зробити те, що залежить від мене. Я ще не старий, і думаю, що маю ще одну подорож або дві, які чекають на мене. — Притримуючи миску з кашею між грудьми та лівою рукою, він узяв дерев’яну ложку і поклав кашу до рота. — Я збираюся в Ішару. Я знайду торговельне утаукське судно і попрошуся на борт. — Він замислився. — З моїм сімейним рангом вони навіть можуть зробити мене капітаном торговельного судна.

Адан знав, що Утауки можуть подорожувати безперешкодно, навіть якщо між Співдружністю та новим світом дуже напружені стосунки.

— Навіщо вирушати до Ішари? Що ти очікуєш там знайти?

— Я хочу дізнатися, чи є там свідчення про Лютих, натяк на те, що стародавня раса може з’явитися в новому світі. Нам потрібно це знати.

— Люті ніколи не були частиною Ішари, — сказав Адан. — Вони воювали на цьому континенті.

— І мало його не знищили, — сказала Пенда, а потім змінила тон, наче щось спало їй на думку. — Кра, магія все ще сильна в новому світі! Що зупинить Лютих від походу туди?

— Нам потрібно це знати. — Гейл Орр потер кінчиком черевика об землю. — Я повернуся і розповім про все, що дізнаюся.

— І ти також повідомиш про це Старфолла, бо ж він є частиною нас, нашої родини та нашого плетива.

— Як ми й домовлялися, моє серденько.

Адан узяв миску з кашею обома руками. Варена вівсянка з медом пахла смачно. Він зізнався:

— Уночі я прийняв схоже рішення. Я теж вирушаю в подорож. Я виїду просто з табору і сподіваюся, що хтось із Утауків поїде зі мною.

Тепер здивована Пенда повернулася до нього.

— А ти куди? — Ксар замахав крильми та забуркотів, наче бажаючи, щоб Адан вирушив одразу ж, не буде його — і добре.

— Я хочу поїхати на північ і попередити короля Колланана про Лютих. Якщо крижані Люті такі небезпечні, як казала королева By, він повинен про це знати.

— Я б не довіряв і королеві By, — застеріг Гейл. — Не забувайте, що Люті — усі без винятку — зробили з нами в давнину. Вони створили нас і використовували як пішаків та іграшки. Вони плодилися, використовуючи нас, поневолювали нас і намагалися знищити світ. Жоден Утаук — жодна людина — не повинні вітати їхнє повернення.

Адан кивнув.

— Повністю погоджуюся з вами.

Крізь занепокоєння в очах старого блиснув вогник радості.

— Тоді мій зять — мудрий чоловік.

Пенда все ще чекала пояснень.

— Це довгий шлях. Ти збираєшся узяти мене з собою, не спитавши?

— Ні, тобі потрібно повернутися до Баннрії. Я хочу, щоб ти наглядала за народом, поки мене не буде. У тебе це добре виходить.

Пенда чмихнула.

— Ти плануєш відіслати мене додому, щоб я керувала королівством самотужки?

Її батько засміявся.

— Ти можеш робити це з одним заплющеним оком.

— Звичайно, можу, але я не давала йому дозволу їхати. — Вона випрямилася й повернулася до Адана обличчям. Ска махнув крилами, ніби запевняючи її, що принаймні він не збирається летіти геть. Вираз її обличчя пом’якшився, і вона знизила голос. — Проте мені наснилося, що ти будеш далеко, і коли я прокинулася, то знала, що ти поїдеш. Я просто не знала, чому і куди. Я сумуватиму за тобою, мій Старфолле.

Його серце стислося, і він пригорнув її до себе.

— Я швидко повернуся, обіцяю. Чого б це мені хотілося залишити тебе?

— Дійсно, чого б? — промовила вона. — Гляди мені, повернися вчасно, щоб побачити народження нашої дитини. — Вона поглянула на батька. — Це вас обох стосується.

— Це обіцянка, яку я збираюся дотримати, — сказав Адан.

— Я теж, — мовив Гейл. — Початок є кінцем є початком.