Читати книгу - "Американський психопат"

Він милосердно зупиняється, відкушує шматок від свого бріоша, який нагадує губку, вмочену в кров — його бріош схожий на велику закривавлену губку, — і запиває його ковтком «Корони».

Мій хід.

— А як щодо визначних пам’яток? — без цікавості питаю я, зосередивши увагу на своєму чилі, яке починає чорніти на жовтуватому мармеладі, який вишуканим восьмигранником оточує страву, листя кінзи облямовує мармелад, насіння перцю облягає листя кінзи.

— На визначні пам’ятки вплинула європейська культура, для якої чимало островів у вісімнадцятому столітті стали регіональними фортецями. Туристи можуть відвідати місця, де висаджувався Колумб. Нині наближається трьохсота річниця його першого плавання у 1590 році, тож спостерігається зростання зацікавлень островами, їхньою історією та культурою, яка є невід’ємною частиною життя островів…

Армстронґу, ти — просто… засранець.

— Ага, — киваю я. — Ну…

Краватки з орнаментом пейслі, костюми у шотландську клітинку, мої заняття з аеробіки, повернення відеокасет, вибрати спеції в Забара, жебраки, трюфелі з білого шоколаду… Нудотний запах «Драккар Нуар», яким користується Крістофер, плаває біля мого обличчя, змішується з запахом мармеладу та кінзи, цибулі та чилі.

— Ага, — повторюю я.

— А для активних туристів є альпінізм, екскурсії до печер, вітрильний спорт, катання верхи, річковий рафтинг, для азартних гравців на багатьох островах є казино…

Я мимохідь уявляю собі, як дістаю ніж і розрізаю собі зап’ясток, скеровую фонтан крові в голову Армстронґа чи, ще краще, на його костюм — цікаво, він все одно говоритиме? Я вже думаю, може, встати, не перепрошуючи, взяти таксі, поїхати до іншого ресторану, десь у Сохо, можливо, ще далі, ближче до передмістя, випити, сходити у вбиральню, може, навіть зателефонувати Евелін, тоді повернутись у «ДюПлекс», і кожна молекула мого тіла каже мені, що Армстронґ не припинить балакати про свою відпустку так, наче це відпустка всього світу на тих клятих Багамах. Десь у процесі офіціант прибирає напівз’їджені закуски, приносить свіже пиво, курча вільного випасу з малиновим оцтом та гуакамоле, телячу печінку з кав’яром пузанка та цибулею-пореєм, і хоча я не впевнений у тому, хто з нас що замовляв, це не має значення, бо обидві тарілки однаковісінькі. Зрештою, я беру собі курча з додатковим соусом із мексиканських томатів, так мені здається.

— Гостям Карибських островів не потрібен паспорт, тільки підтвердження громадянства США. І найкраще, Тейлоре, те, що мова не стане на заваді. Англійською розмовляють усюди, навіть на тих островах, де офіційна мова французька або іспанська. Більшість островів колись були британськими…

— Моє життя — це пекло, — раптом кажу я, ганяючи по тарілці порей. Тарілка, до речі, порцелянова і трикутної форми. — І є ще дуже багато людей, яких я, ем… хочу… ну, здається, хочу вбити.

Я роблю наголос на останньому слові і дивлюсь Армстронґу в обличчя.

— Сервіс на островах покращився, відколи і «Америкен Ейрлайн», і «Істерн Ейрлайн» збудували в Сан-Хуані вузлові аеропорти і започаткували внутрішні рейси на ті острови, до яких прямих рейсів не було. Завдяки додатковим рейсам «BWIA», «ПанАм», «ALM», «Ейр Ямайка», «Багами Ейр» та «Кайман Ейрвейз», до більшості островів просто дістатись. Завдяки додатковому авіасполученню від компаній «LIAT» та «BWIA», які забезпечують низку постійних рейсів з острова на острів…

Поки Армстронґ говорить, до нас підходить чоловік, здається, це Чарльз Флетчер, він плескає мене по плечу і каже: «Привіт, Сімпсоне», і ще: «Побачимось у «Флютіз», а потім зустрічає у дверях надзвичайно привабливу жінку (великі цицьки, білявка, вузька сукня, не його секретарка, не його дружина), і вони їдуть із «ДюПлекса» разом у чорному лімузині. Армстронґ досі їсть, розрізаючи телячу печінку на ідеально квадратні шматочки, і досі говорить, а мені стає все сумніше.

— Туристи, які не можуть виділити на відпочинок весь тиждень, знайдуть на Карибах ідеальне місце для незвичних вихідних. «Істерн Ейрлайнз» створили «Клуб вихідного дня», долучивши туди чимало цікавих місць на островах і надавши членам клубу можливість відвідувати їх за зниженою ціною. Я знаю, це не важливо, але люди можуть.

Концерт

Усіх дуже дратує цей концерт у Нью-Джерсі, на який сьогодні тягне нас Керрузерс. Це ірландський гурт під назвою «Ю Ту», минулого тижня вони були на обкладинці журналу «Тайм». Квитки були призначені для групи клієнтів-японців, але вони в останню хвилину скасували подорож до Нью-Йорка, тож Керрузерс не зміг (принаймні він так каже) продати ці квитки в першому ряду. Тож тут Керрузерс із Кортні, Пол Овен та Ешлі Кромвелл, Евелін та я. Коли я дізнався, що Пол Овен теж буде, то кликав із собою Сесілію Ваґнер, дівчину Маркуса Хальберстама, оскільки Пол Овен, здається, цілком переконаний, що Маркус — це я. І хоча її потішило моє запрошення (завжди підозрював, що дівчина до мене небайдужа), вона мусила піти на офіційну вечірку з приводу прем’єри нового британського мюзиклу «Меґґі!». Однак Сесілія щось сказала про обід наступного тижня, і я пообіцяв подзвонити їй у четвер. Сьогодні ми з Евелін мали вечеряти разом, але сама думка про те, що доведеться дві години просидіти з нею на самоті, наповнює мене незнаним жахом, тож я телефоную їй, неохоче пояснюю зміни у планах, а вона питає, чи буде там Тім Прайс, коли я кажу, що ні, вона мить вагається, а потім погоджується, і я скасовую замовлений Джин столик у «H2О», новому ресторані Клайва Павелла в Челсі, і раніше йду з офісу, щоб позайматися перед концертом аеробікою.

Дівчата не надто радіють тому, що побачать групу, вони по черзі зізналися мені, що їм зовсім не хочеться тут бути. У лімузині дорогою до місця під назвою «Медоулендз» Керрузерс намагається всіх підбадьорити, розповідаючи, що Дональд Трамп — великий фанат «Ю Ту», а потім ще відчайдушніше, що Джон Ґутфренд[96] теж купує їхні записи. Відкорковано одну пляшку «Кристалу», потім — другу. Телевізор налаштовано на прес-конференцію Рейґана, однак трансляція погана, з перешкодами, і ніхто не звертає на неї уваги, крім мене. «Шоу Патті Вінтерс» зранку було про жертв нападів акул. Пол Овен чотири рази назвав мене Маркусом, а Евелін двічі — Сесілією, мені аж стало краще, однак Евелін навіть не помітила, бо весь цей час витріщалась на Кортні. У будь-якому разі, Овена ніхто не виправив, і схоже, що так і буде. Я навіть сам декілька разів назвав її Сесілією, коли був певен, що вона не