Читати книгу - "Гордість і упередженість"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Після демонстрації саду містер Коллінз забажав показати гостям іще й дві ділянки своїх лук, але дами, неналежно взуті, щоб крокувати залишками вранішньої паморозі, відмовились і повернули назад; поки господар прогулювався в компанії сера Вільяма, Шарлотта забрала свою сестру і подругу, щоб показати їм будинок, явно дуже задоволена можливістю зробити це без допомоги свого чоловіка. Це була невелика, але вдало збудована і зручна споруда; все в ній було розташовано і обладнано з вишуканістю та продуманістю, і Елізабет розуміла, що це — цілковито заслуга Шарлотти. Забувши про існування містера Коллінза, можна було відчути, що скрізь панує приємна і затишна атмосфера; Шарлотті вона була явно до вподоби, тож — вирішила Елізабет — та і справді часто забуває про його існування.
Елізабет уже встигла дізнатися, що леді Кетрін все ще перебуває в Розінгсі. Про неї знову заговорили за обідом, коли містер Коллінз, приєднавшись до товариства, зазначив:
— Отже, міс Елізабет, цієї неділі ви матимете честь побачитися з леді Кетрін де Бург у церкві, і я не сумніваюся, що ви будете від неї в захваті. Вона вся — доброзичливість і поблажливість, тож я певен, що після служби вона вшанує вас часточкою своєї уваги. Скажу без вагань, що вона неодмінно внесе вас і мою своячку Марію до кожного запрошення, котрого вона удостоїть нас під час вашого перебування тут. У моїй любій Шарлотті вона просто душі не чує. Ми регулярно обідаємо в Розінгсі двічі на тиждень, і нам ніколи не дозволяють повертатися додому пішки, її світлість завжди наказують подати нам свою власну карету, а вірніше — одну зі своїх карет, бо їх декілька.
— Леді Кетрін і справді дуже поважна та розумна жінка, — додала Шарлотта, — і надзвичайно приязна сусідка.
– Істинна правда, серденько, я завжди говорю те ж саме. Це така жінка, по відношенню до якої ніяка пошана не буде надмірною.
Вечір проминув здебільшого за розмовами про гертфордширські новини і за переказами змісту вже прочитаних листів. Коли ж він закінчився й Елізабет залишилася сама у спальні, то вона не могла не вдатися до роздумів про міру задоволення Шарлотти своїм життям, не могла не усвідомити, з якою спритністю і тактом (і з яким терпінням!) її подруга впорувалася зі своїм чоловіком, не могла не визнати, що все це їй удавалося дуже добре. Елізабет не могла також не поміркувати — а як же пройде решта їхнього візиту: в розміреному плині їхніх звичних занять, у дратівних зауваженнях містера Коллінза, в цікавому спілкуванні з мешканцями Розінгса? Невдовзі її жвава уява все розставила по своїх місцях.
Десь опівдні наступного дня, коли Елізабет готувалася у своїй кімнаті до прогулянки, внизу несподівано почувся шум, наче всі присутні в будинку загомоніли гучно й безладно; вона прислугалась і за мить почула, що хтось мчить чимдуж сходами догори і гукає її. Відчинивши двері, вона побачила Марію, котра, сама не своя від збудження, скрикнула:
— Ой, Елізо, люба Елізо! Благаю, ходімо хутчіше до вітальні, бо звідти можна таке побачити, таке побачити! Я не скажу тобі, що саме. Хутчіше, ходімо зараз же.
Марно розпитувала її Еліза; Марія більше нічого не схотіла їй сказати, тож у передчутті цього дива вони побігли до вітальні, яка виходила якраз на проїзд. Диво полягало в тому, що біля воріт саду зупинився низький фаетон, у якому сиділи дві жінки.
— Оце і все?! — вигукнула Елізабет. — Я подумала, що до саду щонайменше вдерлися свині, а це всього лише леді Кетрін та її донька!
— Та ти що! — мовила Марія, надзвичайно вражена таким незнанням. — Це не леді Кетрін; літня жінка — це місіс Дженкінсон, їхня служниця, а друга — це міс де Бург. Ти тільки поглянь на неї — така маленька! Хто б міг подумати, що вона така маленька і худенька!
— Це така грубість з її боку — змушувати Шарлотту стояти на такому вітрі. Чому б їй самій не зайти сюди?
— Та куди там! Шарлотта каже, що вона до них майже ніколи не заходить.
– її зовнішність мене цілком задовольняє, — мовила Елізабет, думаючи про своє. — Вона має вигляд дурноверхої та злої. — Певна річ, така підійде йому дуже добре. Саме вона і стане йому підходящою дружиною.
Містер Коллінз і Шарлотта стояли разом біля воріт і розмовляли з дамами; а сер Вільям, на велику потіху для Елізабет, розмістивсь у вхідних дверях і з щирим захватом споглядав аристократичну велич, що постала перед його очима, заповзято розкланюючись кожного разу, коли міс де Бург кидала погляд у його бік.
Нарешті говорити стало ні про що; дами поїхали собі, а всі інші повернулися до будинку. Тільки-но зустрівши двох дівчат, містер Коллінз почав вітати їх із тим великим щастям, що випало на їхню долю, а Шарлотта розтлумачила, в чому саме це щастя полягало: всю компанію запросили наступного дня до обіду в Розінгсі.
Розділ XXIX
Запрошення до Розінгса довершило тріумф містера Коллінза. Можливість продемонструвати велич своєї покровительки зачудованим гостям, дати їм змогу побачити її поштиве ставлення до себе і до своєї дружини — ось чого він прагнув, тож не міг нарадуватися, що така нагода трапилася так швидко завдяки великодушності й поблажливості леді Кетрін.
— Мушу сказати, — мовив він, — що я б не здивувався, коли б її світлість запросила нас у неділю до Розінгса попити з нею чаю. Знаючи привітність леді Кетрін, я цілком міг би на це розраховувати. Але хто міг передбачити саме такий вияв шанобливості? Хто міг подумати, що ми
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гордість і упередженість», після закриття браузера.