Книги Українською Мовою » 💛 Шкільні підручники » Далекий простір 📚 - Українською

Читати книгу - "Далекий простір"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Далекий простір" автора Ярослав Мельник. Жанр книги: 💛 Шкільні підручники / 💙 Бойовики / 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 45 46 47 ... 83
Перейти на сторінку:
а "білизна", очевидно, ще один одяг, що надівається під верхній невідомо навіщо. "Чоботи" – можливо, щось пов’язане з прикрасою грудей, а "піджак" – частина одягу, що надівається на обидві руки. Але звернімо увагу на слово "гола". Воно повторюється в рукописові багато разів і саме тоді, коли мова йде про повне скидання одягу. Тож можна здогадатися, що "голий" – це той, який "без одягу", у власному тілі і тільки. У нашій мові це поняття просто відсутнє, і це теж характерно, адже мова відображає лише те, що має значення для її носіїв. Але коли нам байдуже, одягнені ми чи ні, якщо ми навіть не усвідомлюємо цього, – то й, відповідно, ми не виробимо поняття, що означає наш стан "без одягу".

Але річ іще й у тому, що "голий" – не просто визначення, яке констатує факт. У ньому не може не міститися сильної емоції, пов’язаної з переживанням згаданого вище "контрасту". Герої названого рукопису щоразу переживають сильне, незрозуміле нам потрясіння, коли залишаються "голими". Це, вочевидь, пов’язано з особливостями безпосереднього сприйняття форми людського тіла, про яку ми, повторюю, можемо лише розповісти за допомогою холодних описових, суто умоглядних прийомів. Але що ми відчували б, якби сприймали форму, голу форму?

Отже, ми підійшли впритул до пояснення ще більш складного поняття. Ось у якому контексті воно вживається: "Страх, змішаний із гострим почуттям сорому і одночасно з сильним бажанням зробити крок у безодню, стати його, опанував її. Вона не могла ні на що зважитися, охоплена протилежними почуттями. Тим більш вражаючим був результат, коли, без її участі, сильні руки змістили її з тієї точки, де вона завмерла, підняли над підлогою. Зараз не вона, а він був відповідальний за все. Її вже не було, вона розчинилася у своєму соромі, пережитому тепер як пекуча насолода". Що ми можемо зрозуміти з цього уривка? Насамперед те, що "сором" пов’язаний зі страхом і з бажанням, що це, швидше за все, різноспрямовані почуття і що з цієї різноспрямованості й виростає сила насолоди. Але водночас не можна не помітити, що "сором" – почуття мобільне. Спершу він виступає радше як страх, незрозуміла нам заборона на оголення тіла. Потім він долається, змінює свою внутрішню сутність, у нього вривається сміливість, зухвалість. Але від цього він не перестає бути соромом. І нарешті те, що було заборонене, тепер виступає як гордість і відкритість. "Сором" стає "пекучим задоволенням", випинанням "голизни".

Я розумію, що викладаю туманні і занадто абстрактні речі, але так говорити підштовхує мене інтуїція. Я і сам дивуюся, звідки у мене ніби досвід тих почуттів, яких я безпосередньо ніколи не переживав. Принаймні, яким чином мені стають настільки ясними, доступними незнайомі спочатку поняття?

Чи можемо ми провести якісь паралелі з нашим досвідом? У нас теж існують тілесні насолоди – наприклад, коли ми приймаємо електрованни, прослуховуємо тілограми. Зрештою, у нас є і статевий акт, і ми знаємо, що таке мить забуття. Але як це у нас відбувається? Ми відчуваємо теплоту тіла поруч, швидко збуджуємося, швидко звільняємося – і все. Все відбувається настільки миттєво, що не залишає майже жодних слідів. І це зрозуміло, якщо врахувати, що одна стать для іншої починає існувати не раніше, ніж тіло доторкнеться до тіла. І відповідно у нас виробилися рефлекси, миттєві, як спалах. Ми навіть не звертаємо на них уваги, вони не становлять частини нашого внутрішнього життя. Відразу після спалаху свідомість повертається, і ми ні про що не пам’ятаємо, ми не співвідносимо себе з цими спалахами. Тому в нас ніхто ніколи не говорить про них, суспільство ніби зацікавлене, щоби їх не осмислювали. Чи варто, мовляв, думати про такі дрібниці?

Зовсім інакше у героїв стародавнього рукопису. Мене вразило, коли я прочитав, що чоловік відчував потяг до жінки задовго до тілесного контакту. Минуло багато місяців, перш ніж він доторкнувся до неї, і всі ці місяці він відчував до неї потяг! Як це взагалі можливо? Яким же має бути бажання, яке зростає стільки часу? Ми й уявити не можемо, що це має бути за почуття, якщо його так довго виношувати.

Ми позбавлені цих гіпотетичних почуттів – хвилювання, коли ми залишаємося без одягу, гами відчувань, яку називають соромом. Якщо я їх, слідом за автором стародавнього рукопису, просто вигадав, – хай так, я тільки зітхну спокійно. Але, відповідно до основної концепції книги, я продовжую-таки знову і знову стверджувати: світ наших почуттів не єдино можливий. Ми могли б (можемо?) бути багатшими, можемо і повинні сумувати за нездійсненною частиною нашої природи. Ми і є ця природа, хай і обмежена в своїх проявах. Все, що я хотів сказати, вміщається в цій фразі: ми є більше, ніж ми є.

Операція

– Ви не ступите й кроку, як одразу будете спіймані. – Ширп тримав Габра за рукав, наблизивши до нього бліде невиразне обличчя. – Усі служби приведені до готовності. Якщо вже вони запустили машину, то не заспокояться, поки справу не буде зроблено. Вирішуйте.

– Окc знає про цю розмову? – запитав Габр, спиною відчуваючи холодну поверхню металу.

– Так.

Вони стояли в якомусь глухому куті між двох будинків.

– Як ви мене знайшли?

– Яка вам різниця? – відповів питанням на питання Ширп. – Минулого разу це було зробити легше.

– Я втік від людей у шоломах.

– Я знаю. Ось що, – він поклав йому руку на плече, – зараз ми прошмигнемо в Центральний Ліфтарій і піднімемося у відсік Електронного Квадрату.

– Це хіба поруч? – здивувався Габр.

– Так. Для центральних ліфтів усе близько: вони йдуть по косій. За годину все буде скінчено, ясно? Ну ж бо, наважуйтеся. Квадрат

1 ... 45 46 47 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Далекий простір», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Далекий простір"