Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Прощавай, рудий кіт 📚 - Українською

Читати книгу - "Прощавай, рудий кіт"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Прощавай, рудий кіт" автора Мати Аугустович Унт. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 45 46 47 ... 56
Перейти на сторінку:
головою.

— Так робити негарно.

— Як?

— Не роби з мене дурну… Тітонька Іда все розповіла мені. Ти з нею так грубо розмовляєш. І скажи, куди все-таки поділася ця книжка?

— Я не знаю.

— Ти не обманюєш?

— Мамо, я не можу тобі нічого довести. Якщо ти не віриш, то не вір…

Автобус, з якого лунала музика Чайковського, загуркотів і поїхав. Небо почало прояснятися. Через деякий час мати сказала підкреслено серйозно.

— Що то за дівиця, із якою ти не можеш порвати?

Її обличчя було збентежене.

— Мамо, не вживай, будь ласка, таких слів…

— Яких?

— Сама знаєш, мамо…

— Я не знаю, про що ти кажеш… Я знаю те, що каже тітонька Іда… Якщо та дівчина справді хотіла покінчити життя самогубством, та й ще не раз, то я не розумію, навіщо ти з нею взагалі ведеш знайомство…

Аарне не знав, плакати йому чи сміятися.

— І ти повірила?

— Чому б я мала не вірити?

І справді, як можна не повірити сивій жінці…

— Ну що ж, вір, мамо. Мені ти все одно не віриш.

— Сину, не кажи так. Тітонька Іда любить тебе.

— Я це знаю, дуже добре знаю.

Мати була вражена.

— Чому ж тоді ти її не слухаєш, якщо вона любить тебе?

— Від її любові я стаю гірший.

Мати помовчала.

— Котра година?

— Пів на сьому.

— Скоро буде автобус…

Аарне кивнув головою.

— Як ти можеш бути таким необачним? — спитала мати.

— Я завжди був такий. Ти ж знаєш.

— Ти ще й хвалишся цим?

— Ні, не хвалюсь… Мамо, ти все-таки помиляєшся… Я думаю дуже багато.

— Неправильно думаєш, сину.

— Кожна людина певна; що думає правильно!

— Спробуй думати так, як інші, Аарне.

— Не хочу!

— Все одно колись доведеться. Адже сам не будеш.

— Я не вірю, — прошепотів Аарне. — Не хочу ставати тверезим, тихим, порядним… Не хочу!

— Чому? — На обличчі матері відбилося нерозуміння. Аарне не знав, що відповісти.

— Я хочу, щоб світ став кращий, — нарешті сказав він і засміявся. — А це зовсім нелегко.

— І заради цього треба робити боляче іншим?

— Часом інакше не можна.

— Як же ти думаєш жити?

Аарне носком черевика креслив на піску якісь фігури.

— Невже ти не можеш виправитись? — не вгавала мати.

— Як?

— Ти не можеш до неї підладитися?

— Ні, мамо. Так, як ти думаєш, не можу.

— Що ж ти збираєшся робити?

— Не знаю.

— Але нової квартири я тобі не шукатиму, — мовила мати.

— Знаю.

— Ну хіба ти не можеш робити так, як вона хоче? Вона людина старого світу, не заводь з нею мови про свій новий час. Невже ти не можеш її порадувати?

— Ні.

— Хочеш, щоб тебе викинули на вулицю?

— Ні.

— Що ж тоді ти хочеш?

— Я сказав, що не знаю… І все-таки… Я хочу жити й бачити життя… Я хочу… жити, розумієш?

— Хіба тітонька Іда не дає тобі жити?

— Не дає!

— Що ти їй скажеш?

— Я ще не знаю… Подумаю.

— Сину, прошу тебе, постарайся порозумітися з нею.

Під'їхав автобус. Звідусюди почали підходити люди — з валізками і пакунками.

— Гаразд, я спробую. Коли щось трапиться, то це буде не моя вина.

— Я вже маю йти.

Мати взяла пакунок і рушила до автобуса. За кілька хвилин автобус поїхав, розбризкуючи навсібіч грязюку і воду.



— Ну? — спитала тітонька. На колінках у неї сидів рудий кіт.

Роззуваючись, Аарне мовчки знизав плечима.



НЕСПОДІВАНИЙ ДЕНЬ
1 ... 45 46 47 ... 56
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Прощавай, рудий кіт», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Прощавай, рудий кіт» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Прощавай, рудий кіт"