Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Пан Тадеуш, Адам Міцкевич 📚 - Українською

Читати книгу - "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"

18 494
0
01.08.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пан Тадеуш" автора Адам Міцкевич. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 45 46 47 ... 98
Перейти на сторінку:
спиниться, почувши знаний тріск Курків підведених: то тихо поза псами Мисливець надійшов, і вірними руками Рушницю звірену, холодну та слизьку, Підвів, готуючи безславну смерть тяжку Для сіромахи… Вовк спускає уші з ляком, Та, щоб не датися розлюченим собакам, Зубами клацає і тихо відступа, — Так Ключник, бачивши, що ненависть сліпа На нього й панича іде, немов навала, Очима й лавою боронячися вдало, У глибину дверей при зброї відійшов. «Держи! Лови його!» — гукнули гості знов, Та перемогою недовго хизувались: Над головами враз органи захитались, Що Ключник труби з них узявся виривать І з хорів на гостей уражених вергать. Зазнало б лиха тут вояцтво презавзяте, Та збилося в юрбу і в сіни вийшло з хати… Усі челядники урозтіч, хто куди, Від неминучої рятуючись біди І посуд кинувши увесь напризволяще. Брехальський потерпав загинути ні за що, Та свій обов'язок, одначе, пам'ятав. Весь час баталії він при Судді стояв І голосом тонким, як возний трибуналу, Своє освідчення протягував помалу, Аж врешті, як і всі, у сіни відступив, На полі бойовім покинувши мерців, їх бронь поламану і ранених лежати. Щоправда, між людьми ще не дійшло до втрати, Та лав скалічених було чимало там, Чимало смертних ран дісталося стільцям, — З них кілька мусило і голови зложити… Як рицар, у бою поранений, побитий, Лежав безногий стіл, скривавлений вином. Наїдки дорогі розсипались кругом, Наскрізь виделками, як списами, пробиті. Борня скінчилася — і мороком повиті Кімнати замкові стояли в тишині. Здавалося — зійшлись на поминки сумні З могил своїх мерці в північний час заклятий, Недолю пугачі взялися віщувати, У сяйві місячнім на стріхах сидючи. Як потопельники на березі, вночі, В танок пішли щури німі і таємничі, їм місяць заглядав, як смерть бліда, у вічі, А корки із пляшок стріляли у пітьмі, Для духів та щурів покинуті людьми. На другім поверсі, в дзеркальній тій кімнаті, Де дзеркала б дарма ми почали шукати, На ганку темному похмурий Граф стояв, Сурдут свій на однім рамені він розп'яв, Драпуючися ним, немов плащем широким. Гервазій походжав повільним, твердим кроком І бурмотів під ніс: «Так, замок буде наш!» А Граф собі: «Пістоль, а хочуть, то й палаш, Мені однаково!» — «Та й села наші будуть», — Знов Ключник. — «Знатимуть, довіку не забудуть! Усіх я викличу, все племено Сопліц!» «Мопанку, що процес! Доволі тих дурниць! Що наше — дайте нам, і справа вся кінчиться. Майно горешківське у часі Тарговиці[105] Сопліцам віддано — горешківське майно! А нам наїхати пора уже давно І одібрати те, що в нас заграбували. Від давніх знаю літ я прикладів чимало, Що хто побив — той пан, хто виграв — той і взяв. Тут шаблею шукать, а не судами прав Належить. Ножиком завдам їм веремії! Коли ж покличемо до того ще Матвія, І Різочка[106] його в повітрі засвистить, — Хай начуваються! В капусту покришить Давно уже пора Сопліц весь рід лукавий». Граф голову підвів і крикнув: «Браво, браво! Чудесно, далебі! Сармато-готський план Приймаю! Вразимо, здивуємо краян, Здвигнемо всю Литву, наш звичай стародавній Відновимо, — і тим навіки будем славні! Бо скільки тут живу — ні герців, ні боїв, Хіба що за межу десяток мужиків Поб’ється… Тут же кров, тут битви, тут цожари І вчинків рицарських непереможні чари. Подорожуючи в Сіцілії, зазнав І я таких пригод. У князя гостював Я у тамтешнього. Розбійники затяті Засіли — і в полон його вхопили зятя, Ще й ждали викупу, зухвальці навісні. Ми тільки крикнули — вся челядь на коні, Васали навкруги… Як вихор, ми влетіли, Взяли розбійників, а бранця увільнили. Так, братику! Я сам убив двох волоцюг! Який же був тріумф, який зустрічний рух, Яка процесія вітала, як ішли ми В порядку рицарськім, з трофеями живими! Як доня князева, щасливіша за всіх, Ридала з радості на грудях на моїх! Відтак в Палермо був усякому
1 ... 45 46 47 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пан Тадеуш, Адам Міцкевич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"