Читати книгу - "Житія Святих - Лютий, Данило Туптало"

Євсевій же святий, єпископ Самосатський, бачивши, що таку в церкві Антіохійській єретики чинять бентегу і незаслужене на святого Мелетія, нового архиєпископа, озлоблення, зжалився вельми і, вставши, вийшов з Антіохії, нікому ж про себе не розповідаючи, і пішов до свого града. Згадали ж аріяни, що в нього на збереженні перебуває складене спільною радою вибрання на архиєпископство Мелетія святого, руками всіх підтверджене, і вагалися, чи в тому колись на соборі не будуть викриті, що самі, одноголосно архиєпископа вибравши, зразу його вигнали. Впросили-бо царя, який в Антіохії тоді був, послати за Євсевієм, аби віддав довірену йому ту грамоту. Цар же зразу послав услід за Євсевієм святим найшвидшими кіньми. Коли ж догнав посланець єпископа Євсевія і про царський наказ розповів, відказав єпископ: "Спільного присуду, довіреного мені, не віддам, хіба коли всі, що довірили мені, зберуться разом". Повернувся посланець без нічого до царя, розгнівався цар вельми і знову, вдруге, послав, написавши в посланні своєму твердо, наказуючи, що, коли не захоче віддати того присуду, то нехай буде втята рука його права. Це ж написав, страшачи єпископа святого, а посланцеві не наказував такого діла чинити. Коли досягнув знову посланець царський Євсевія святого і царське послання грізне віддав, Євсевій святий, те прочитавши, зразу простягнув обидві руки на усічення, кажучи: "Не лише одну правицю, але й лівицю відітніть, присуду ж не віддам, бо викриває він явно аріянське зло і беззаконня". І повернувся посланець знову голіруч. Цар же, чувши про таку відповідь святого, здивувався безстрашній його мужності і твердій постійності і пізніше хвалив його перед багатьма.

Після вигнання Мелетія святого з престолу його відлучилися зовсім правовірні від аріян і взяли собі церкву поза стінами градськими, на місці, що Палея називається, там служби свої відправляли, маючи собі пресвітером Павлина. Через декілька років помер Констанцій-цар, а після нього настав Юліян Відступник. Він на початку царювання свого лицемірив, вдаючи із себе благочестивого, усіх єпископів, що у вигнанні були, звільнив, звелів їм на свої повертатися престоли. Тоді й святий Мелетій із вигнання до Антіохії повернувся і побачив, що Церква правовірних надвоє розділена: частина-бо її перед його приходом, вибравши собі вищезгаданого пресвітера Павлина на єпископа, відлучилася від другої частини тих, які чекали на повернення Мелетія. І називали тоді одних павлинянами, а цих других — мелетянами, найбільше ж тих, що навернулися від Арієвої єресі до правовір'я ученням Мелетія святого, їх же павлиняни до спільноти своєї не приймали з двох причин: і тому, що від аріян вони були хрещені, і тому, що Мелетія святого на архиєпископство Антіохійське аріяни були вибрали. Обидві ж ті частини у правовір'ї правдивому були православними, але через такі причини розділялися. І коли прийшов святий, піклуючися про церковний мир, як би розділене стадо знову об'єднати, Павлинового єпископства не відкидав, але шанував, лагідний він і смиренний серцем, сам же пас нове стадо, від аріянства до правовір'я навертаючи, якого павлиняни тоді в спільноту не приймали. Коли ж беззаконний Юліян укріпився на царстві, відкрито від Христа відвернувся і поклонився ідолам, знову Мелетія святого з Антіохії було вигнано. Настало-бо в той час гоніння на християн по вселенній, а найбільше в Антіохії, бо беззаконний той цар з військовою своєю силою ішов на Персію. Прийшов він до Антіохії і приніс великі жертви ідолові Аполоновому, який стояв на місці, названому Дафне, що на передмісті антіохійському, де і святого мученика Вавила мощі з трьома отроками покладені були. Питав же цар нечистого свого бога, Аполона того, який відповіді людям часом подавав, чи він переможе персів? І не відповідав йому ідол нічого. З того-бо часу, як принесені були на те місце мощі Вавила святого, утік звідти біс і замовк ідол, який багато перед тим говорив, біс-бо в ньому промовляв. Сумний же був цар через те, що замовк бог його. Довідався від жерців тамтешніх, що через Вавилові мощі занімів Аполон, і зразу звелів галилейцям [християн так називав] взяти звідтіля мощі ті. Після того, як їх узяли, вогонь упав з небес на храм Аполона і спалив капище з ідолом. Через те нечестиві жерці сорому і жалю сповнилися, склали вину на християн, кажучи перед царем, що галилейці з ненависти запалили вночі храм Аполона. Сповнився люті цар, звелів пригнічувати християн, і вигнано було святого архиєпископа Мелетія із града, инші ж, самі утікши, ховалися. Тоді і святі два пресвітери антіохійські, Євгеній і Макарій, мучені були, і святий Артемій-дукс. Коли ж загинув із шумом богоненависник той цар Юліян, а після нього Йовіян, благочестивий і христолюбний, царювати почав, знову Антіохія мала православ'я учителя і пастиря Мелетія святого. Шанував його цар Йовіян і любив вельми. Через те святий вельми для аріян страшний був, і деякі з єпископів їхніх погоджувалися, хоч і лицемірно, із православним ісповіданням, вони ж угодними хотіли бути цареві й Антіохійському архиєпископові Мелетію. І був у той час собор помісний в Антіохії, що його Мелетій святий і Євсевій Самосатський зібрали, на ньому ж єдність Сина з Отцем і віру, на І Нікейському вселенському соборі затверджену, аріяни праведною визнали. Проте лицемірно, бо, коли помер Йовіан-цар скоро, а після нього коли Валент настав, знову єретики на своє зловір'я навернулися, зманивши і царя на аріянство через дружину його Домнікію, і знову Церкву православну кривдили і пастирів її виганяли. Перебував той злочестивий цар Валент в Антіохії немало часу і, єресь аріянську підкріплюючи, вигнав святішого архиєпископа Мелетія, від аріян намовлений, і був у вигнанні святий аж до згубної кончини Валентової.

Після Валента ж настав Ґраціян, благочестивий цар, і знову православні архиєреї з вигнання відпущені були царським наказом і безборонно свої приймали престоли. Тоді й Мелетій святий із вигнання, утретє вже, в Антіохію на свій престол повернувся. Але ще між вірними почасти розбрат був через двох архиєреїв — Павлина і Мелетія. Одні одного, инші ж иншого трималися, і одні від одних відчужувалися, і було багато старань святого, щоб всеконечно створити мир поміж ними. Тим часом благочестивий і христолюбний цар Ґраціян видав царський свій наказ на ціле своє володіння: забрати церкви від аріян і правовірним повернути. З тим наказом царським прийшов в Антіохію один князь на ім'я Сапор, і говорив перед ним святий Мелетій єпископові Павлину: "Тому