Читати книгу - "Дитина для голови мафії, Anitvela Ki"

Метью:

У головному офісі панував хаос. Усі щось кричали й кидалися хто куди. А я лише зітхнув.

— Твоїх рук справа? — спитав я Лукаса, який промотував запис із камер спостереження.

— Там і твоя сестра, якщо не забув! — я рипнув зубами.

— Не забув. Знайшов, звідки їх викрали?

— Твою сестру після прийому, коли вона поїхала додому. Але найцікавіше, додому вона не доїхала. Машина зупинилася за кілька хвилин від мосту і заїхала у двір. Я послав туди людей – машина на місці.

— А Тіану?

— Її викрали біля входу до лікарні. На камерах не видно обличчя, — зітхнув друг.

— Джордж Едуардович Джонс.

— Що? — схоже, він дізнався.

— Джордж Едуардович Джонс, "Барон" з "Права справедливості". Це він налаштував аварію Кейт і він викрав дівчат.

— Я вб'ю цю наволоч! — схопився він, але я посадив його назад.

— В чергу! Але зараз потрібно підготуватися, там люди серйозно озброєні. Будівля надто охороняється. Зараз, крім людей, нам потрібне гарне спорядження та вибухівка.

— Ти, що підривати зібрався, Мет? — знову схопився і схопив мене за груди. На цьому моє терпіння скінчилося і я вдарив шаленого друга по його нахабній пиці.

— Я тебе розумію! Там моя сестра та подруга. Але не смій втрачати голову! Те, що нам зараз потрібно, це здоровий глузд, — друг нічого не відповів. Злився, я знаю. На Джорджа, на мене за те, що втягнули його дружину.

— Бос! Ти маєш це побачити! — забіг Ігор, зачіпаючи одну з робітниць.

— Що ще? — зайшовши до його кабінету, став за кріслом, а він показував. На одному з моніторів був якийсь план будівлі, на іншому - точки, що рухаються.

— Це план занедбаного заводу, точки позначають вартових. Вони ходять раз на п'ять хвилин. У всіх зброя – на рівні. Припускаю, що дівчат тримають тут, і він тицьнув у крапку, обведену червоним.

— Збирайте людей. Приїдемо раніше.

Кейт:

Сай дістав мені форму "Право справедливості" і сказав представитися лейтенантом Скворцової, яка приїхала за товаром. Я вкотре пораділа, що батько у мене був військовим. У моїй юності хлопчики бігали за мною, не перестаючи. І ось один із них, Андрій, любив катати мене на мотоциклі, а потім, і зовсім, навчив водити. Так, що на мотик я сідала спокійно та озброєна до зубів. З повною впевненістю, що вб'ю цю падаль, яка отруює життя мені та моїм близьким.
 

— Сай, ще мені треба, щоб... Ну, якщо, раптом, що станеться чи піде не так... Щоб ти віддав цей лист до глави "Псів", — сказала і простягла другу конверт.

— Що там? — глянув він на мене.

— Правда, на яку він заслуговує.

— Ти вирішила лише після смерті розповісти йому правду про Майю? — і я кивнула.

— Він і так здогадався. І вперто каже, що Майя – його дочка. Але, я вмирати не збираюся, то це, про всяк випадок, — зітхнула.

Саймон я повністю довіряла. Адже він і був тією людиною, яка допомогла втекти від Мета та замісити сліди. Він чудово знав про нашу дочку, але мовчав про це навіть перед моїм братом. Його я знаю дуже давно.

— Кейт, за планом - ти їдеш перша. Тебе пропускають та ми починаємо оточувати будинок. Якщо ж тебе не пустять, прикриємо.

— Добре. Висуваємось.

*****

Півгодини ми їхали, а в мене по спині бігли крапельки холодного поту. За себе не боялася, адже я є одним із найкращих бійців. Але ось передчуття було жахливе. І не дарма!

За кілька кілометрів від занедбаного заводу, ми натрапили на них. "Пси" стояли й щось виглядали у своїх моніторах.

— Кейт? — здивовано спитав один із них.

— Ми знайомі? — я напружилася.

— Ну як сказати. Я тебе знаю, а ти мене не ні. Я Ігор, "ліва рука" твого чоловіка, — і він простягнув руку для потиску. А я спиною відчула, як усі члени "Койотів" пропалювали мене поглядом. Я озирнулася на них і знизала руку.

— Як ситуація?

— Поки що чисто. Мет та Лукас попереду, намагаються підібратися до заручниць.

— Заручниць троє, — приголомшила співрозмовника.

— Хто ще?

— Неважливо! Руду дівчину не чіпати.

— Так. Ось, візьми, — він дав мені навушник, — це рація на нашій частоті. Ми чутимемо все, що відбувається.

— Добре. Я розчищу їм шлях. Мої люди допоможуть їм. А Жерар залишиться тут, — похмуро глянула я на ватажка, а той просто вбивав поглядом.

— Я їду туди!

— Ні! Потрібен хтось, хто знає людей і зможе керувати разом із "Псами", — не чекаючи відповіді, я сіла на мотоцикл і рвонула.

Проїжджаючи, я все ж таки, помітила підбираються "Псів". Але в мене було своє завдання – розчистити їм шлях.

Ледве не доїжджаючи до воріт, зупинила мотоцикл, встала з нього і пішла до вартових.

— Я на місці, — тихо прошепотіла, знаючи, що Ігор почує.

— Подивися, яка краля до нас прийшла, — сказав один із тих, що стояли.

— Лейтенант Скворцова. Я прийшла по товар. Хлопчики, я звичайно, не проти пограти, але якщо "Барон" зараз мене не побачить, ви самі пояснюватимете йому все докладно, — з лукавою усмішкою сказала я.

— Веди, — кивнув один охоронець другом, після того, як мене обшукали.

І мене запустили всередину. У середині вирувало життя - люди в захисному одязі, невеликі столи, пробірки, ампули на них, і ще купа всього.

— Так, Джордж добре влаштувався. На покинутому заводі - наркота, — подумки свиснула.

Ми пройшли приміщення зі столами та вийшли в коридор.

— Перевір, чи немає камер, людей і позбудься, — пролунало у вусі. На моїй формі, в ґудзик, була закріплена мініатюрна камера, від чого "Койоти" через монітор бачили те, що відбувається.