Читати книгу - "Метист. Бандит для нареченої, Влада Калина"

- Не чіпай мене! Сволота! - Дівчина намагалася відсунутися трохи далі, від його брудних рук. Але Маз схопив її за підборіддя, і зовсім близько, так майже торкаючись її губ, сказав:

- Яка ж ти дика. Мені подобаються такі. Та й не тільки мені. - Кивнув в сторону Метиста. - Тепер я розумію чому він викрав тебе у нас… Скажи но кралечко, а Метист торкався вже тебе… там? - його рука полізла до її ніг.

- Не чіпай…

- Тр*хав тебе вже? Ну, кажи?

- Пішов ти! - плюнула.

- От стерва! Ти зараз мені за це відповіси! - однією рукою тримав її руки за спиною, а сам поліз до її трусиків. - Будеш молити мене, щоб я вибачив тебе. С*ка! - його палець вже майже зайшов їй між ноги. Саша звільнила одну руку і вцепилася нею в той палець.

- Не роби цього! - просила дівчина.

- Оооо… Не хочеш мене? Що, я не такий симпатюлька як Метист? І що ви сучки тільки знаходите в цьому Метисті. А?! Хвойда! - він вдарив її по обличчю. - Стерва! - вдарив ще. З носа потекла кров. - Ви баби всі такі. Спочатку не хочете, а потім бігаєте як цуцикі. Нічого, тобі сподобається. - В Маза від такої краси дах зносило. В цьому лісі таких дівок днем з огнем не знайдеш, а тут так фартонуло. Йому так захотілося взяти її, що розум затуманився. Бос десь вештався, і як довго його чекати, якщо член вже стояв і просив свята? Хто триматиме цю істеричку за руки?

- Як Метист тебе торкався? Ніжно чи грубо? В якій позі ти любиш? - лизнув її щоку. - Я можу в різних. Хочеш будеш зверху? - смикнув і розірвав футболку на її грудях. Саша крикнула.

- Може зверху буду я? - почувся голос Метиста. - Маз с*ка, не торкайся її, - Метист так спокійно і врівноважено говорив ніби нічого страшного не відбувалося. - Облиш її. - А може в нього просто не було сил говорити?

- Метист, - зраділа Олександра тому, що цей хлопець нарешті отямився. Вона не зводила погляду від нього. Невже він опритомнів? 

- Які люди до тями прийшли, - Маз відскочив від дівчини. Він підвівся і почав повільно підходити до Метиста. Але не надто близько. Кулак у Метиста важкий. Ну і що, що він прикований ланцюгами. Все може бути.

- Вона моя. Не торкайся до неї, - хлопець зауважив, що в будинку, крім Маза, немає більше нікого. І це, звичайно ж, давало йому надію на порятунок. Не себе, то хоч Олександру врятувати варто спробувати. 

- Твоя?! Хто б сумнівався. І з якого часу вона стала твоєю? Пам'ятається мені, що ще вчора вона виходила заміж за іншого, - стояв у дверях і розмахував ножем. - А зараз, що за тебе збирається? - його наглий сміх був таким неприємним, що захотілося вдарити межи очі. - З такими темпами вже завтра збиратиметься заміж і за мене. Правда, кралечко? - глянув на неї.

Олександра забилася в кут, як переляканий зайчик і тихенько плакала. Її губи тремтіли, і руки теж. Вона весь час дивилася на Метиста, не на мить не зводила з нього очей. Його сила та міць, трохи заспокоювали дівчину. Цей накачений хлопець, що стояв навколішки, прикутий ланцюгами за кожну руку, був як із якогось кінофільму. Сильний, сміливий і водночас, милий і добрий. Не так просто його зламати. В його очах не було страху. Взагалі. Він ніби був впевнений в тому, що все буде добре. Тільки дівчині в це не вірилося.

- Як ти? - Метист запитав у Олександри. І це прозвучало так щиро, що не було сумнівів, він справді переживає. - Вони щось з тобою...

 - Ще ні! - перебив його Маз. - Ти нам завадив, не вчасно опритомнів… Але… ми можемо продовжити, - попрямував до неї. - Ну, нехай твій коханий подивиться, як ти робитимеш мені приємно, - підняв її і поставив перед собою. Саша прикрила руками груди, де була розірвана футболка. Вона не дивилася на Маза. Вона бачила тільки Метиста. Вона вірила йому. Він же ж обіцяв!

- Не роби цього! - гаркнув Метист. - Не раджу! С*ка! Чуєш?!

- На коліна! - наказав Маз для Олександри, не звертаючи уваги на слова Метиста.

- Ти чуєш?! Не чіпай її!!! - Метист почав смикати ланцюги, намагаючись їх розірвати. - Торкнешся до неї і я вирву твої кляті руки… разом з головою! - Він відчайдушно намагався звільнитися, щоб допомогти коханій. Все намагався вирватись із ланцюгів… але… сил не вистачало. - Ні!!!!!!