Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Шибайголови, Олександра Малінкова 📚 - Українською

Читати книгу - "Шибайголови, Олександра Малінкова"

204
0
03.03.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Шибайголови" автора Олександра Малінкова. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 61
Перейти на сторінку:
ГЛАВА 34

Вероніка.

Женька трішки покапризувала через те, що на вихідних не покликала з нами до клубу й на пляж, але врешті-решт заспокоїлася. Це вона ще про хлопців не знає! 

Ох і дістанеться, коли довідається! 

Залунав дзвінок з пари. Нарешті закінчився цей учбовий день! Неймовірно довго та нудно!

- А що це Емма така тиха сьогодні? - Женя озирнулася на задню парту за якою щей досі сиділа наша загальна “улюблениця”.

- Навіть не уявляю! - Чесно зізналася я.

- Головне щоб не чергову підлість…

- Ніко! - Вигукнула наша кураторка, яка щойно увійшла до аудиторії й помахала мені рукою. - Добре, що застала тебе!

Вона підійшла. 

- Викладацький склад та директорка бачили відео твого виступу… - Такий собі початок, якщо чесно. Ну не те щоб там було щось соромітницьке, але нічний клуб і все таке. Стереотипи ніхто не відміняв, особливо серед старшого покоління. 

- Гарний виступ, правда! - Прийшла на допомогу Женька. 

- Так! Чудово станцювала, дуже емоційно! До тебе така пропозиція…

- Яка? 

- Скоро випускний! - Продовжила Ірина Всеволодівна. - Було б чудово, якби ти своїм виступом привітала випускників.

- Ну… Навіть не знаю! - Зніяковіло відповіла. 

- Так по молодіжному! Живо! Креативно! Думаю всім сподобається!

Я поглянула на Женьку. Та виглядає зараз не менш розгубленою. 

- А я теж вважаю, що це чудова ідея! - Підбадьорливо вигукнув Славка.

 І звідки тільки узявся, його ж щойно не було в аудиторії. Тільки мені здається, що він зараз більше нагадує мою власну тінь?

- То що? Відповісти дирокторці, що ти погодилася? 

- Навіть не знаю! - Події розгортаються занадто швидко. Лише встигай, щоб не занесло на віражах.  - Ну добре! - Відповіла невпевнено. 

І лише після цих слів помітила, що Емма яка до цього “гріла вушка”, десь неподалік, змінилася в обличчі. Що це за емоції зараз на її обличчі? Ніяк не можу зрозуміти! Гнів, заздрість? Не схоже! На здивування теж не тягне! В такому разі що?

Попрощалися з кураторкою та удвох з Женькою, нарешті, вийшли з аудиторії.

- Насправді це круто! - Женя взяла мене під руку.

- Тільки мені здається, що це все не випадково? 

- Ніко! Облиш! Останній місяць все тихо! Може всі піддалися груповому божевіллю за того злодія…

- Нагадати тобі, що Мія ще й досі у лікарні! - Я зупинилася й поглянула на подругу. - Просто всі навколо починають про це забувати! 

- А що тепер! Параноїти на кожному кроці? Ніхто й досі не знає що відбулося тої ночі! Життя триває! Всі живі! І Мія теж скоро одужає! 

Та передчуття все-одно нікуди не зникало. 

Майже дійшли з Женькою до воріт коли помітила Дена та Славку, які вдвох сиділи на капоті Славкиної автівки.

- О-о! - Протягнула Женька. - Твоя варта на порозі!

- Вони тебе використають і позбудуться! - Приснула отрутою Емма, яка з Риткою нас обігнала. 

І як Славка встигнув опинитися надворі, та ще й так, що я не помітила? Правда я добряче відволікалася на розмову з Женькою. 

- Я так розумію, що я знову в прольоті? - Надула губки подружка.

- З чого це ти взяла? - Спробувала виправдатися.

- Ніко! - Покликав мене Славка. - Ти з нами?

- Ось з цього! - Склала руки на грудях Женька. 

- Жень… - Протягнула я.

- Ну йди вже, чого чекаєш! Нехай у тих двох сучок обличчя витягнуться й жаба задавить! 

- Люблю тебе! - Прошепотіла на вушко Женьці. 

- Без подробиць не приходь! - Буркнула вона.

- Обіцяю! - Додала й розправивши плечі покрокувала в їх бік. 


 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 46 47 48 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шибайголови, Олександра Малінкова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шибайголови, Олександра Малінкова"