Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Ти мене не знаєш, Юлія Феліз 📚 - Українською

Читати книгу - "Ти мене не знаєш, Юлія Феліз"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ти мене не знаєш" автора Юлія Феліз. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 90
Перейти на сторінку:

— Жодної таємниці, — кисло почала я, — звати Ігор. Перевівся з іншого вузу.

— Ого! Та ти справжня шпигунка. Треба було іншу спеціальність обирати, — пожартувала Мілана. Ігор! Як князь.

— Ніякий він не князь, — буркнула я. — Придурок і бабій. І чудово вміє пудрити дівчатам мізки, тож будь з ним обережна.

— Корноух, яка ти зануда, — Мілана, хоч і прийшла пізніше, а каву отримала раніше за мене і вже смачно сьорбала, поки я відраховувала потрібну суму за свій стаканчик. 

Я заздрю таким спритним, впевненим у собі дівчатам. Спостерігаю, як вона недбало заправляє волосся за вухо та переносить вагу на одну ногу, демонструючи струнку фігуру. Видно, хтось із хлопців придивляється до нас. Я попиваю латте, ліниво гортаючи фотографії у телефоні. Підтримувати розмову не хочеться, тим більше, що Мілан може нескінченно говорити на будь-яку тему не залучаючи співрозмовника. Зараз вона захоплена обговоренням новенького, і того, що він не в нашій групі. .

Її постійна балаканина мене втомлює. 

— Мілан, я піду пройдуся. Ще пів години до пари.

— Ага. Тільки не запізнюйся. А наступна лекція теж спільна з міжнародниками?

Я похитала головою. Мілана твердо вирішила взятися за Ігоря. Що ж, це її вибір. Я дала їй свою пораду; що вона робитиме далі залежить від неї. Може, їй пощастить, і Ігор ставитиметься до неї краще, ніж до мене.

Я повільно іду через площу. Хмари, які вранішній вітер гнав по небу, зібралися докупи і накрили місто щільною ковдрою. Ось-ось почнеться сніг, але мені подобалася така погода. Ще три довгі нудні пари, тож не зайвим буде провітрити голову. 

— Привіт, — хтось обійняв мене зі спини і поцілував у щоку. — Чого така невесела?

— Що ти тут робиш? — було моє перше запитання, коли я побачила Богдана, а другим був вигук подиву:О Боже! Що з твоїм обличчям?

Я доторкнулася холодними пальцями до великого синця під оком. Розсічена брова виглядала жахливо. 

— Вчора впав зі скейта, — сказав Богдан ховаючи очі, але тоді я не надала значення спробі уникнути подальших розпитувань.

— Тобі потрібно в лікарню! Раптом у тебе струс!

— Не вигадуй. Це вже не вперше, заживе як на собаці. Досить про це. Які в тебе плани?

— Дві нудні лекції з філософії та одна не надто цікава з макроекономіки, — відповіла я, нишпорячи в рюкзаку в пошуках пластиру. — Дозвольте мені залатати цю рану. Виглядає не надто добре.

— Слухай, а давай заб’ємо на пари, — очі Богдана пустотливо заблищали, коли він притягнув мене до себе, щоб поцілувати.

Я здивовано підняла брову. Прогулювати заняття було не зовсім у моєму стилі, але пропозиція Богдана була, безсумнівно, спокусливою.

— Пропустити заняття? А що б ми робили замість цього? — запитала я, розпалюючи свою цікавість.

Богдан театрально притиснув долоню до чола й похитнувся, наче щиро відчув запаморочення.

— Ми могли б піти в тепле місце, де ти мене полікуєш. Мені правда потрібна допомога.

— Добре. Але за однієї умови, — погодилася я без вагань. — Ми підемо до мене. Ти не можеш в такому стані блукати вулицями. Якщо відмовляєшся іти до лікаря, то дозволь хоча б мені подбати про тебе.

Кивнувши на знак згоди, Богдан дозволив мені відвести його подалі від гамірного площі. Я написала Мілані, що не прийду і попросила прикрити перед викладачем. Моя бунтарська натура інколи проявлялася в таких необдуманих вчинках.  І коли ми гуляли  по тихих вулицях, я не могла  позбутися відчуття, що ця імпровізована пригода була лише початком того, що мало змінити наше життя. 

1 ... 46 47 48 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти мене не знаєш, Юлія Феліз», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ти мене не знаєш, Юлія Феліз"