Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

Таркус чекав, коли план атаки розгортатиметься крок за кроком, а Брандо переживав, що не зможе встигнути встигнути. Армія Мадари та одинадцять юнаків Бучче йшли пліч-о-пліч у мовчазній темряві, їхні долі були відчужені, але тісно пов'язані.

.

Але сонце врешті-решт сходило день за днем. Перший промінь світла начебто щойно пройшов крізь волосся, але ранок минув миттєво. Половина дня була мирною, і вони навіть не зіткнулися з найпоширенішим бурим ведмедем у цій місцевості.

Але після літа бурий ведмідь в дикій природі теж став ніжним тваринам.

.

Був полудень.

.

Почувши шум кущів перед собою, Брандо не міг не примружити очі. Сонячне світло пробивалося крізь нове зелене листя, показуючи красиве роздроблене золото між проміжками. Він простежив за звуком і підвів очі від простих носилок, наче дзеркало, в його очах відбилося сяюче відображення.

.

Це було озеро.

Немов смарагдовий дорогоцінний камінь, вмурований в гори і ліси, брижі створювали басейн іскристого світла.

Дивіться, це озеро! — здивовано вигукнув Петі-фініс.

Фрея відразу ж нагородила його стусаном по голові, змусивши юнака скрикнути від болю.

.

Це був не найкращий час для подорожей, і тепер усім краще було бути обережними, бо ніхто не знав, чи зустрінуть вони неподалік армію Мадари. Хоча ніч була мирною, Брандо сказав, що це тому, що ця територія не має стратегічної цінності.

Що ж до стратегічного значення, дівчина не знала.

.

Юнак з Бреггса, здавалося, завжди знав більше, ніж всі інші. Хоча вона дещо не хотіла, вона могла лише зізнатися в цьому.

.

Вона не знала, чи кожен юнак у місті такий же хороший, як він.

,

Під тонким впливом сприйняття Фреї завершило перехід від однієї крайності до іншої. Вона не могла не позаздрити, якби ще й приїхала з тренувального табору ополчення Бреггса, то навчилася б краще, ніж той безсоромний хлопець.

.

Це було дуже несправедливо.

Але тільки Бог знав, не існувало такого поняття, як «тренувальний табір ополчення Бреггса». Софі, ні, це має бути Брандо. Його міліцейська підготовка проходила в Дрегері. Звичайно, він ніколи б не викрив цей трюк в цей час. Йому потрібно було підтримувати певний престиж, щоб ці молоді люди повірили, що команда без лідера не зможе вийти з цього скрутного становища.

Можливо, Фрея зможе зайняти цю посаду в майбутньому, але не зараз.

Розмірковуючи до цього моменту, Брандо не міг не глянути на співрозмовника. Дівчина з довгим хвостиком розглядала своє оточення. Якусь мить вона вагалася, а потім послабила хватку меча і зітхнула.

Давайте тут відпочинемо. — наказала Фрея, переконавшись, що небезпеки немає.

.

Всі зітхнули з полегшенням.

!

Ми помремо!

Б'юся об заклад, що коли ми дійдемо до фортеці Рідон, я просто ляжу і засну.

.

Подивимося, коли дійдемо туди.

Ірен, закрий рота! На узліссі було чути розмови молодих людей. Хоча вони навмисно стримували свій голос, їхні слова все одно були сповнені почуття щастя.

.

Всі були дуже втомлені.

,

Ніч була не надто довгою, але це були тортури для його напружених нервів. Нормальні люди не змогли б уявити тиск життя і смерті. Група людей йшла лісом під тьмяним зоряним світлом. Їх оточувала темрява, де вони навіть не бачили власних пальців. Було чути лише нічні звуки комах, що ляскали крилами, а здалеку було чути вереск сов.

.

У темряві шелест, здавалося, проходив через один кущ за іншим. За збігом обставин тиша огорнула всіх, немов мовчазний привид охопив серце кожного. Похмура і холодна атмосфера не могла не напружувати нерви людей.

За густим листям завжди ховалася невідомість. Ви коли-небудь чули про гірських чудовиськ, описаних в казках на ніч?

Зі сходом сонця холодна роса повільно розсіювалася. Молоді люди виглядали так, наче їх виловили з води. Їхні обличчя були бліді, а мокре волосся прилипало до чола. Навіть Брандо не став винятком. Він спав у власному ліжку, подалі від усіх конфліктів. Він не лежав на ношах, прислухаючись до всіх дивних звуків навколо.

Особливо в невідомій темряві трава, що сягала талії, проходила повз обличчя. Ви не знали, що за комахи повзають у вас на шиї. Це було моторошно.

Марша вище, коли він подумав про те, як йому, мабуть, доведеться прожити так більше тижня, він трохи збожеволів. Тепер він дуже сумував за минулим життям. Навіть якщо це було трохи марно, він все одно хотів повернутися до стабільного життя.

Отаки завжди були сповнені впевненості, коли давали обіцянки, але пристрасть приходила і швидко йшла. Але коли він побачив втомлений і стурбований вираз обличчя Фреї, його серце заспокоїлося.

.

Тому що йому довіряли.

Він раптом зрозумів, що повинен відмовитися від особистості Софі і спробувати прийняти нове життя. Він не міг не торкнутися грудей. Загинув не Брандо, а Софі.

Не те, щоб він прийняв цей світ, але цей світ прийняв його.

.

Ноші Брандо поклали біля озера. Неподалік він побачив різнокольорові камінці. Спочатку він перевірив стан Джонатана. Останній дивом вижив, але його фізичний стан був поганим.

Як він? — не спитав Макі.

.

Важко сказати. Софі, ні, тепер його треба називати Брандо. Він похитав головою.

,

Макі мовчав і заціпеніло дивився на озеро. Це озеро отримало назву озеро Че. Вони приїхали сюди, а це означало, що вони були досить близько до Зеленого села. Але серед усіх присутніх тільки Брандо знав правильний напрямок. Юнак подивився в один бік. У тому напрямку в небі було кілька ледь помітних слідів сірого диму.

.

Здавалося, що Кабіас вже напав на село. Його доля була недалеко від долі Бучче. Армія Мадари атакувала швидко, як він пам'ятав у грі.

,

Насправді Брандо ще пам'ятав це озеро. Він підвів голову і подивився на інший берег озера. У тому напрямку дерева буяли, і під темними горами він уже не міг розгледіти знайомих постатей минулого.

Він згадав, що вже давно вирівнявся в цій місцевості, з бурими ведмедями та лисицями. Згадуючи ті часи, коли він продавав шкіру, щоб заробити на грі, Брандо не міг не посміхнутися.

Він прибрав руку з чола Джонатана і сказав Макі: Зроби мені послугу.

?

Що це?

.

Допоможіть мені зняти пов'язку.

Брандо хотів змінити пов'язку, але перед цим він хотів дозволити римлянину роздати рулон сосисок, які він взяв з дому. Він хотів, щоб усі скуштували чорні ковбаски з регіону Гринуар.

.

Він не знав, сміятися чи плакати. Ці молоді люди навіть не думали