Читати книгу - "Янгол чи Демон, Вікторія Хорошилова"

— Твій батько тобі не говорив про мене?

— Мене виховував мій дядько, брат моєї матері. І він був чудовим батьком. А того виродка, що вбив моїх батьків, спіймали, нехай і не так давно. І він мертвий.

Чоловік розлютився і явив своє справжнє обличчя — обличчя монстра. Спробував ударити мене кігтистою лапою. Я спочатку відсахнулася, а потім створила заклинання лезо і вдарила його. Вирішила спробувати вирватися з оточення і піти порталом додому. Але скільки б його не ранила, на ньому все миттєво гоїлося.

Він дико розсміявся і вдарив мене кулаком у живіт, відлетівши, я врізалася в стіну і втратила свідомість. Прокинулася лежачи на кам'яній підлозі в камері в кайданках, руки скуті за спиною. Відразу побачив чоловічі черевики перед своїм обличчям. Поки вставала, морщачись від болю в спині й голові, він говорив:

— Швидко ти отямилася пташка. Значить мій синок не впорався. Шкода. Він мав тебе виростити і допомогти раніше розкрити твій портальний дар. У твоєї матері він був слабкий. А ось у тебе, пташка, він сильний. І ми передбачали, що в наступному поколінь він буде досить потужним. І мали рацію. І тільки від тебе, пташка, залежить, чи буде наша співпраця приємною.

Він спробував погладити кігтем мене по обличчю. Я відсахнулася, налетіла на стіну. Спина з новою силою розболілася. Монстр узяв мене за шию, не сильно здавлюючи, але так, щоб не смикалася.

— Адже я доб'юся, щоб ти співпрацювала зі мною. Будеш упиратися — буде дуже боляче.

— Гори в пеклі, — сказала сипло.

— Ха, пекло, що ти знаєш про пекло, дитино. Пекло для мене — це курорт.

— Значить ти не був у пеклі й не пройшов усі його кола. Можу відправити!

Він відсахнувся від мене гидливо витер руки об штанини.

— Ти не могла побувати за завісою.

— Була і повернулася, — у тихому голосі звучав виклик. — Коротку дорогу запам'ятала і без драхм відправлю тебе туди.

— Кишка тонка, янголятко.

Він вийшов сказав охороні:

— Не годувати її кілька днів, давати тільки воду. Наручники не знімати.

Наручників я позбулася самостійно за кілька годин. Єдине спати на голій кам'яній підлозі було дуже незручно. Воду я пила дуже обережно і буквально кілька ковтків. Через кілька днів, монстр імені якого я не знала знову повернувся. За цей час я не побачила тут жодної людини. Тільки чорти й істоти, схожі на них.

— Готова до співпраці?

— Ні.

Він тільки усміхнувся і замахнувся на мене. Від удару кулаком у живіт я ухилилася. Дістати його не намагалася вже. На ньому заживає тут усе занадто швидко.

— Спритна дівчинка.

Він якось надто швидко опинився поруч і зі спини схопив мене за шию. Облизав щоку, пройшовся лапою по животу і спробував помацати груди.

— Принад якось немає.

Вивернулася і заїхала по горішках. Він завив якось дико і червоними очима подивився на мене. А від того, що він нагнувшись тримався за своє добро. Заїхала з усієї дурі йому черевиком по щелепі.

— Ах ти ж маленька погань!

Відлетіла в стіну. Кинув він, здається, мене чистою силою. А потім почав бити ногами. Наостанок полоснувши кігтями по обличчю та шиї. У темряву провалилася, коли він уже пішов. Через деякий час прокинулася від болю. Лежала не ворушачись, бо навіть дихати було боляче.

— Перевір, чи вона здохла, чи ні? — почула охорону.

— А чого я то?

— Господар перебісився і наказав перевірити її. І якщо жива дати води та їжі. Вона йому живою поки що потрібна.

Мене обережно перевернули на спину. Я поморщилася, не відкриваючи очей.

— Жива.

Поруч поставили відро з водою і стали витирати обличчя, а потім плюнувши на це просто вилили на мене воду. Я стиснулася в калач і стала трястися від холоду.

— Ви її вирішили добити, — почула я монстра. — Принесіть їй чистий теплий одяг. І таз із водою. Нехай помиється. А як закінчить, принесіть їй їжу і воду для пиття. Погарячкував я з тобою. Ти ще дитина не лякана. Але вивела мене.

Я промовчала, було дуже боляче і холодно. Ще через деякий час мене підняли на ноги і притулили до стіни. Розплющивши очі, здивувалася, побачивши чортів. Вони споро мене роздягнули і самі обтерли мокрими ганчірками. Потім так само швидко одягнули й посадили на кушетку. Всунули в руки тарілку із сірою кашею. Я підозріло втупилася на їжу.

— Отруєна, мабуть, або ще з якоюсь гидотою.

— Не було таких вказівок. На воді без солі та цукру. Про них теж вказівок не було.

Обережно спробувала одну ложку. Непогано і несмачно. З'їла все. Хліб залишила на потім. Сховала його під простирадло, під подушкою. Щось я не вірю, що не буде підступу з їжею. Надалі виявилася права. Щоправда, до цього мене знову спочатку спробували вмовити, а потім вирішили, що варто зламати. Він дмухнув мені в обличчя, очі почало пекти, і я осліпла. На щастя, тільки фізично.

— Я можу повернути тобі зір, якщо ти погодишся співпрацювати, добровільно.

— Ніколи і ні за що!

— Подивимося, як ти заспіваєш за кілька днів.

Мене повернули в камеру. Не знаю, що він зробив, але дихати стало важче, а шкіру стало сильніше пекти. Енергетичним баченням бачила, що в камері темрява стала щільнішою. Коли принесли наступного разу їжу, здивувалася, побачивши її енергетично. Благо ніхто не дивився як я їм. Їсти можна було тільки хліб. Вже не знаю, що там було, але тьма в їжі мені не сподобалася. Благо відхоже місце тут звичне, в нього і змила трапезу. Через кілька днів навіть хліб не можна було їсти — він був чимось заражений. А ще через кілька днів монстр прийшов знову. Бачила його енергетичним зором саме як монстра, боюся така пика снитиметься в кошмарах. Він доволі скалячись запитав:

— Ну що будеш співпрацювати і відкривати мені портали?

— Іди в безодню, — сказала спокійно і склала руки на грудях.

Він дико заричав, так що я мало не оглухла. А потім я відчула сильний біль у коліні й животі. Він ударив спочатку по нозі палицею, а потім кулаком у живіт. Вилаявся і пішов. Більше їжу мені не приносили. А ще через кілька днів він прийшов особисто і повідомив: