Читати книгу - "Фундація та Імперія"

І вони відчинилися, випустивши назовні сліпуче світло.

Капітан Прітчер завагався, але швидко схаменувся. Похмурий чоловік, що стояв у центрі кімнати перед акваріумом, ледь підвів голову.

Він був у понурій чорній формі. Коли він випадково стукнув по акваріуму, той загойдався, і з глибини швидко метнулася до нього пурпурова риба з помаранчевими плавцями.

Чоловік сказав:

– Заходьте, капітане!

Маленька металева кулька під язиком капітана зловісно набрякла – він знав, що фізично втримати її неможливо. Але це була остання хвилина його життя.

Чоловік у формі сказав:

– Краще виплюньте цю дурну кульку, щоб вам легше було розмовляти. Вона все одно не вибухне.

Минула хвилина, і капітан повільно нахилив голову й виплюнув вологу сріблясту кульку на долоню. Розлютившись, він щосили жбурнув її в стіну. Зблиснувши у повітрі, вона відскочила із різким брязкотом, не завдавши жодної шкоди.

Чоловік у формі знизав плечима.

– Ось і все. В будь-якому разі вона не принесла би вам жодної користі, капітане. Я не Мул. Вам доведеться вдовольнитися його намісником.

– Як ви дізналися? – ледь чутно пробурмотів капітан.

– У цьому винна наша ефективна система контррозвідки. Я можу назвати кожного члена вашої маленької банди, кожен запланований вами крок…

– І ви не захотіли втрутитися?

– Чому б і ні? Це було однією з моїх головних цілей – розшукати вас і ще декого. Особливо вас. Я міг би взяти вас ще кілька місяців тому, коли ви були робітником на заводі у Ньютоні, але вирішив зачекати. Якби ви самі не запропонували план замаху, один із моїх людей щось би вам підказав. Результат виявився вельми драматичним і напрочуд кумедним.

Погляд капітана став суворим.

– Я теж так вважаю. То що, це кінець?

– О ні, це лише початок. Сідайте, капітане. Хай героїзмом втішаються дурні, які ним захоплюються. Капітане, ви здібна людина. За наявною у мене інформацією, ви були першим на Фундації, хто збагнув міць Мула. І відтоді ви самі, доволі зухвало, почали цікавитися раннім періодом його життя. Ви були одним із тих, хто викрав його блазня, якого, до речі, досі не знайшли. За це з ними порахуються. Природно, що ваші здібності були належно оцінені, а Мул не схильний боятися здібних ворогів, оскільки може зробити їх друзями.

– От чому ви були таким обережним. О ні!

– О так! Це й було метою сьогоднішньої комедії. Ви розумна людина, однак ваша маленька змова проти Мула жалюгідно провалилася. Це і змовою не виглядає. Хіба під час військового вишколу вас не вчили полишати кораблі у безнадійних ситуаціях?

– Спочатку треба довести, що вона безнадійна.

– Доведемо, – ввічливо запевнив його намісник. – Мул завоював Фундацію. Вона швидко стане засобом для досягнення його важливіших цілей.

– Яких цілей?

– Завоювання всієї Галактики. Возз’єднання всіх розрізнених світів у межах нової Імперії. Втілення мрії вашого Селдона, тупий ви патріоте, на сімсот років раніше до того, як він сподівався це побачити. І ви можете допомогти нам у цьому.

– Можу, я не сумніваюся в цьому. Але так само не сумніваюся і в тому, що не буду цього робити.

– Мені здається, – розмірковував далі намісник, – що з усіх світів незалежних торгівців поки що пручаються лише три. Вони протримаються недовго. Це будуть останні сили Фундації. І ви все ще тримаєтеся.

– Так.

– Але вас надовго не вистачить. Добровільно залучений ворог є найбільш ефективним. Але можливий ще й інший варіант. На жаль, Мул зараз відсутній. Він, як завжди, керує битвою проти торгівців. Але підтримує з нами постійний контакт. Вам не доведеться довго чекати.

– На що чекати?

– На ваше навернення.

– Мул, – холодно сказав капітан, – пересвідчиться, що йому на це забракне сил.

– Цього не станеться. Зі мною йому це вдалося. Не впізнаєте мене? Годі вам, ви ж були на Калгані, тож напевне мене бачили. Я носив монокль, багряницю з хутряною підкладкою, капелюх із високим наголовком…

Капітан стривожено застиг.

– Ви були отаманом Калгана.

– Так. А тепер я вірний намісник Мула. Як бачите, він вміє переконувати.

21. Інтерлюдія в космосі

Блокаду вдалося успішно прорвати. У безмежній широчині космосу навіть увесь наявний флот не здатен був щільно тримати облогу. А якщо маєш один-єдиний корабель, вправного пілота та сяке-таке щастя, можна знайти шпарку і якось проскочити.

Із крижаним спокоєм Торан вів корабель від однієї зірки до іншої. Через великі скупчення зірок міжзоряні стрибки були нерівномірними і кривулястими, та водночас це збивало з пантелику прилади стеження, ускладнюючи переслідування ворога.

Проминувши кільце кораблів, вони також подолали мертвий простір, який блокував усі субефірні повідомлення. Вперше за ці три місяці Торан не почувався самотнім…

Минув тиждень, перш ніж у ворожих випусках новин почали передавати не лише оди про підкорення Фундації. І за цей час броньований торговий корабель Торана квапливими стрибками втік подалі від Периферії, вглиб Галактики.

Еблінг Міс покликав його. Торан, закліпавши очима, підвів голову від графіків, і вийшов зі стернової рубки.

– Що трапилося? – він зайшов до невеличкої центральної кімнати, з якої Бейта зробила вітальню.

Еблінг Міс похитав головою.

– Гадки не маю. Новинарі Мула оголошують спеціальний бюлетень. Я вирішив, що вам варто послухати.

– Можливо. А де Бейта?

– Накриває стіл в їдальні і складає меню, або переймається іншими дурницями.

Торан сів на койку Магніфіко і став чекати. Програма пропагандистських «спеціальних бюлетенів» Мула була одноманітною. Спочатку лунала військова музика, потім улесливий голос диктора повідомляв неважливі новини.

Згодом виникала пауза, а тоді звучали сурми, викликаючи хвилювання, що дедалі зростало.

Торан терпляче слухав. Міс щось мурмотів собі під ніс.

Диктор торохтів звичайні фрази військового кореспондента, їхній єлей перетворювався на звук розплавленого металу та обпікав, наче бластер, повідомляючи неодмінні деталі космічних битв.

– Стрімкі ескадрони крейсерів під командуванням генерал-лейтенанта Самміна завдали удару у відповідь угрупованню противника, вигнавши його з Ісса… – Напрочуд безпристрасне обличчя диктора зникло, і на екрані з’явилися зорельоти, що шугали в космічному мороці та зчіплювались у смертельній сутичці. Голос не вмовкав, пояснюючи безгучні кадри. – Найбільш приголомшливим моментом битви був другорядний бій крейсера «Гроно» проти трьох ворожих кораблів класу «Нова»…

Зображення на екрані замерехтіло і зникло. Великий корабель вистрілив, один із шалених нападників загорівся, захитався і вибухнув. Крейсер «Гроно» струсонувся, та витримав дотичний удар, змусивши суперника відступити.

Спокійний голос диктора не вмовкав, поки тривав бій.

Потім після паузи показали схожий величезний сюжет про битву на Мнемоні, до якого додали зображення розбомбленого міста та втомлених полонених, що скупчилися групами. І так без угаву…

На Мнемон чекала загибель.

Знову пауза, аж тоді пронизливо залунали