Читати книгу - "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"

І прокремлівські, й антикремлівські вхопилися за справу. Лавина котилася швидше, ніж ми сподівалися. Одна російська інформагенція добула досьє другого підозрюваного, «Руслана Тімуровіча Боширова»: там було фото русявого чоловіка з козлиною борідкою, який так нервувався під час інтерв’ю RT. Тут теж були підозрілі позначки: штамп «Відомостей не надавати», приписка «Цілком таємно» і посилання на пояснювальний лист. Знов-таки, документи оформив той самий орган, відповідальний за важливих державних осіб і розвідників, — цього разу 2010 року.

Під штампом «Відомостей не надавати» був ряд цифр, схожий на телефонний номер. Російські журналісти подзвонили за цим номером. Слухавку взяли в Міністерстві оборони Росії — найімовірніше, у штаб-квартирі ГРУ. Insider дістав інформацію про перетини кордону «Пєтровим» і «Бошировим»: вони бували в різних країнах Європи із середини 2016-го по вересень 2018 року — приблизно до часу, коли ми опублікували статтю про сумнівну особу Пєтрова. Ці двоє чимало літали: у Лондон, Париж, Амстердам, Франкфурт, Женеву, Тель-Авів. Навесні 2018 року європейські новинні медіа повідомляли, що двох невпізнаних російських шпигунів було ненадовго затримано на території Нідерландів — вочевидь, у зв’язку зі спробою хакерського злому швейцарської лабораторії Speiz, яка розслідувала хімічні атаки в Сирії та вивчала нервово-паралітичну речовину, застосовану проти Скрипалів 321.

Ці чоловіки не були продавцями спортивного харчування, а Пєтров і Боширов не були їхніми справжніми прізвищами. Ми припустили, що це офіцери ГРУ, які виконували таємні завдання в Західній Європі. Тож ми вийшли на колишніх російських офіцерів, щоб дізнатися, де майбутні агенти ГРУ могли проходити підготовку років п’ятнадцять-двадцять тому, коли «Боширов» і «Пєтров» мали б починати кар’єру. У ті часи підготовкою таємних агентів для роботи за кордоном славилося Далекосхідне вище загальновійськове командне училище. Ми знайшли в соцмережах неповні випускні альбоми та знімки із зустрічей випускників тих часів, однак збігів не було. У статті 2018 року, присвяченій історії училища, було згадано сімох випускників, нагороджених званнями героїв Російської Федерації. Ще знайшлося фото випускників на засніженій позиції в Чечні. У верхньому ряду був один чоловік, трохи схожий на «Боширова». Не настільки схожий, щоб це було доказом, проте ми спробували шукати «ДВОКУ» (російська абревіатура назви училища) у поєднанні зі словом «Чечня», як і зі словосполученням «герой РФ». Це привело на сайт Добровільного товариства сприяння армії, авіації та флоту Росії, де була згадка про полковника Анатолія Чєпіґу. Ми шукали це ім’я в гуглі та двох російських пошуковиках: нічого. Ні профілів у соцмережах, ні фото. Герой Російської Федерації — найвище державне звання, яким нагороджує особисто президент. Зазвичай його присвоюють публічним особам. Однак цей чоловік був онлайн-невидимкою, що підозріло.

Ми перевірили свій архів злитих російських баз даних і двічі знайшли згадки про Анатолія Чєпіґу: Хабаровськ, південний схід Росії біля кордону з Китаєм, 2003; Москва, 2012. Контактна інформація в Хабаровську вказана як «в/ч 20662», тобто Військова частина № 20662, спецназ 14-ї бригади ГРУ. Елітний підрозділ спецпризначення, підпорядкований ГРУ, відіграв свою роль у Другій російсько-чеченській війні та був помічений поблизу кордону України наприкінці 2014 року. На сайті про контрактну військову службу зазначено, що Анатолію Чєпізі присвоїли звання героя Росії за «виконання миротворчої місії». Цікаво, адже 2014 року в Чечні воєнних дій не було, у сирійському конфлікті Росія ще не брала безпосередньої участі, отже, залишався один активний театр воєнних дій — схід України. У базі даних 2012 року знайшовся запис про Анатолія Владіміровіча Чєпіґу, який народився 5 квітня 1979 року і живе в Москві. Нам було потрібне фото Чєпіґи, щоб з’ясувати, чи він і є «Руслан Боширов». Хоч як ми шукали, у відкритих джерелах знімка цієї людини не було. Ми не хотіли замовляти в Бабушки досьє на незвичне прізвище Боширов, щоб нікого не сполохати. Однак прізвище Чєпіґа поки що не викликало ніяких асоціацій. Ми скористалися шансом і купили особову справу. На фото, зробленому орієнтовно 2003 року, був він. «Боширов» — це полковник Анатолій Чєпіґа 322.

Публікація знахідки спричинила найбільший ажіотаж в історії Bellingcat. По всьому світу заголовки сурмили про наші результати: дивовижно, жменька громадянських розслідувачів якось викрила російську «ударну групу»! У мережі Контрфактуальна спільнота накинулася на нас із передбачуваними нісенітницями. Речник Путіна Дмітрій Пєсков наполягав, буцім «немає даних» про те, що чоловік на ім’я Анатолій Чєпіґа колись отримував звання героя Росії. Він заперечував і те, що «Боширов» і Чєпіґа — одна особа: мовляв, схожість випадкова. П’ять різних медіа відшукували людей, які знали Чєпіґу, і ті підтвердили: Боширов, який давав інтерв’ю на RT, — і справді Анатолій Чєпіґа.

Журналісти «Радіо Свобода» в Празі перерили фото й відео в соцмережевих профілях людей, якось причетних до Далекосхідного вищого командного училища, у пошуках якісного зображення Стіни героїв цього вишу — там були представлені випускники, удостоєні найвищого державного звання. Портрет у дальньому кінці стіни, що з’явився в період із липня 2014-го по березень 2016-го, міг бути портретом Чєпіґи, але зображення було надто нечітким, щоб стверджувати напевно. Ми натрапили на слід у російській соцмережі «Одноклассніки» — відвідувач училища опублікував фото, зроблене в липні 2017 року. На зображенні чітко видно свіжододаного героя, зокрема ім’я: полковник Анатолій Чєпіґа 323.

Путін виступив із різким запереченням і, навіть не намагаючись удавати невинного, назвав Скрипаля «мерзотником» і «зрадником батьківщини». Пізніше своє невдоволення висловив міністр закордонних справ Росії Сєрґєй Лавров. «Bellingcat тісно пов’язаний із розвідувальними службами, які використовують його для поширення інформації з метою впливати на громадську думку», — заявив він.

Поки нас трясло в медійному штормі, у Нідерландах і Британії оприлюднили імена інших чотирьох росіян. Їх підозрювали в тому, що у квітні 2018 року вони як представники відділу кібероперацій ГРУ відвідали Нідерланди з метою зламати мережу Організації із заборони хімічної зброї. Одне з імен знайшлося в злитих базах даних власників транспортних засобів, на нього була зареєстрована «лада» за адресою проспект Комсомольський, 20 — власне, за адресою відділу кібероперацій ГРУ. Зворотний пошук у базі виявив 305 людей, які зареєстрували свої авто за цією ж адресою: повні імена, вік, номери паспортів і мобільних телефонів. Ми натрапили на одну з найвинятковіших прогалин у прикритті таємних агентів за всю історію цифрового шпигунства.

Це був приголомшливий відступ від справи Скрипалів. Але тепер ми зосередилися на пошуку справжнього імені другого підозрюваного за цією справою — «Алєксандра Пєтрова». Відправною точкою слугували фотографії цієї