Читати книгу - "Світло з пітьми. Частина ІІІ, Ольга Сімбірцева"

- Бачу, ви двоє, - промовив Вік, - давно один одного знаєте. Але ви тепер одна сім’я. Розбірки всередині сім’ї неприпустимі.

 Хто б говорив.

 Я знову поглянула на того, хто це щойно сказав. Можливо, я помилилася. Голоси в Лекса і Віка схожі. Відрізнялися хіба тільки інтонаціями. Але ні – не помилилася.

- Ніяких розборок, - промовив Ейден. – Усе в минулому. Просто, колись ми не надто ладнали.

- Так, - погодився Єн, - не дуже. Навіть намагалися один одного повбивати. Але тепер... Я дав слово декому.

- От і славно, - знову примирливо промовив Вік.

 А мені стало якось трохи моторошно. Що буде, коли вони дізнаються, що Єн допоміг нишпоркам Маркуса розшукати Девіда? Коли вони зрозуміють, кого прийняли у свою сім’ю...

- Що ти дізнався? – запитав Вік у Єна.

- Маркус сликав до себе голів сімей. Йому потрібна допомога. Він у нестямі від злості після того, як дізнався, що я живий і перебив його вампірів, а також що ви щось винюхуєте в місті, що кілька його шукачів зникли безслідно. І Маркус не може знайти доктора Блека, а тому посилив охорону свого фармакологічного центру.

 Я глянула на Віка. Була впевнена, що це їхніх рук справа.

- А також я знаю, що Томас уже зустрічався з Маркусом. Боюся, що Томас виступить проти нас.

- Що ж, - промовив Лекс. – Він ніколи мені не подобався. Ніколи не довіряв йому. Але, гадаю, насамперед нам варто навідатися у фармакологічний центр. Маркус занадто захопився своїми дослідженнями. Зайва цікавість його ні до чого. Але в Центрі ми не повинні наробити шуму.

- Я все влаштую, - проговорив Єн.

- Мей, - звернувся до мене Вік. – Якщо хочеш відпочити, ми приготували для тебе кімнату. Уранці літак.

- Літак?

- Нам знадобиться допомога всієї родини. Амбер допоможе переправити дитину в Європу. Амбер – душа, берегиня нашої сім’ї і наша з Лексом мати. Зв’яжися з хлопчиськом, - додав Вік, звертаючись до Ейдена, - з яким ти залишив доньку. А ти сьогодні вранці, - Вік знову глянув на мене, - поїдеш до Праги, і будеш чекати Амбер і свою дочку там. Не переживай, Юен про все подбає.

- Хто це?

- Юен – наш брат. Ми справжня сім’я. Незабаром ти познайомишся з усіма нами. Він уже знає про тебе.

 Я міцно стиснула руку Ейдена. Вони хочуть знову нас розлучити. І чому я не можу сама забрати свою дочку?

- Ейден потрібен нам тут, - промовив Вік. – Вибач, але вам доведеться на деякий час знову розлучитися.

 Я важко зітхнула, перетравлюючи всю інформацію, яка обрушилася на мене.

 У вітальні задзвонив чийсь телефон.

- Так, - почула я голос Джонні і чомусь захвилювалася.

 Джей-Кей слухав те, що йому говорили, а потім коротко відповів:

- Добре, я зрозумів.

 Вік обернувся, запитально глянувши на Джонні.

- Подзвони батькові, - промовив Джон, відповідаючи на німе запитання Віка.

 Я стрепенулася. Як багато я ще не знаю про свою нову сім’ю? Амбер – мати близнюків. Але є й батько? Він справжній батько близнюків чи це глава сім’ї? «Батько» для всіх них... Для всіх нас. Чомусь я подумала про те, що добре, що не Вік «глава» сімейства.

 Розмова сина й батька тривала недовго. Вік майже мовчав – говорив батько. І судячи з усього, йшлося не про надто приємні речі. На обличчі Віка з’явився відчужений вираз обличчя. Здається, наскільки я встигла дізнатися й зрозуміти, це означало, що Вік чимось незадоволений або не згоден із тим, що почув.

- Що сказав Девід? – запитав Мін.