Читати книгу - "До зустрічі на Гаваях , Ada Pa"

Я зачинила двері і ми рушили до кафе. Тут як завжди було повно відвідувачів, що не оминуло очей Розі.

— Боже, мені здається я маю задатки клаустрофоба, — сказала Розі не встигли ми переступити поріг ресторанчику. — Точно не хочеш сходити в якесь інше місце? В загальному я й не настільки голодна, можемо повернутися до номеру.

— А я навпаки дуже голодна, тож сьогодні поснідаємо тут, а пізніше пошукаємо заклад в який зможемо піти завтра зранку. — Вона щось пробубніла під ніс, але це було занадто тихо щоб почути. Тож я привіталася з адміністратором і рушила до свого звичайного столика. Стіва ще не було, і я була дуже щаслива, що ніхто інший ще не встиг зайняти нашу територію. Я відсунула стілець сідаючи з того боку що зазвичай, Розі ж сіла навпроти мене, на місце Стіва. Ми зробили замовлення, цього разу вдвох замовили страви національної кухні. Вона хотіла спробувати щось нове, а я була не проти скласти компанію.

— Спочатку мені це місце не сподобалось, але не можу не погодитись, що вид звідси відкривається просто фантастичний. — Сказала вона дивлячись на пляж. Я повернула погляд за нею і також вдивилася в цю місцевість до якої я вже так звикла. Не уявляю що робитиму коли доведеться все це покинути.

— О Боже! — Скрикнула вона виводячи мене з думок та змушуючи повернутись до неї.

— В чому справа? — Запитала я.

— Сюди прямує нереально високий красунчик. Прямо до нас, — сказала вона нагинаючись ближче до мене, та промовляючи майже пошепки. Я оглянулась позаду себе та помітила Стіва, що спершу мав розгублений вираз обличчя, але коли помітив мене миттєво повернувся до свого звичайного, злегка посміхаючись.

— Божечки, він мені посміхається, — сказала Розі і я знову повернулась до неї. В цей момент вона саме намагалася розправити хвилясте волосся, вкладаючи його рівномірно на плечі. — Як я виглядаю? — Запитала вона, обертаючись до мене та дивлячись нетерплячим поглядом.

— Гарно, але... — Я так і не встигла закінчити фразу як поряд з’явився Стів.

— Привіт. Бачу моє місце вже зайняте.

— Привіт.

— Ви знайомі? — Перевела здивований погляд з Стіва на мене Розі.

— Пам’ятаєш я розповідала тобі, — сказала я подаючи їй знаки очима.

— І це його ти мала на увазі як набридливого хлопця, якого просто терпіти не можеш? — Здивовано запитала вона мене. Бачу що знаки були не надто ясними, так як я не бажала, щоб вона розповідала це все і йому також. Я з обережністю перевела погляд на Стіва, він вже вивчав мене незрозумілим поглядом.

— До речі вибач, не знала що це твоє місце. — Звернулась Розі до Стіва, знову повертаючись до мене та показуючи очима, чому я не попередила її раніше. — Можеш сідати поруч, — сказала вона займаючи сусідній стілець.

Стів дещо запитально подивився на мене, але так як я нічого не відповіла сів поруч з Розі.

— Тож розповідайте як давно ви знайомі? — Почала розпитувати моя подруга.

— Розі ти це вже й так знаєш тож не думаю, що варто повторювати знов.

— Ти абсолютно позбавлена веселощів. — Сказала вона надуваючи нижню губу. — Тож ви пара? — Перевела вона погляд з мене на Стіва і знову на мене.

— Ні, ми друзі. Так би мовити декілька ситуацій звели нас разом. — Я побачила як на секунду в очах Стіва з’явилось щось схоже на сум?!

— Ой, це ж чудово. Тож Стів, — Повернулася вона на стільці, — Чи є в тебе дівчина? - Після її запитання я завела очі нагору. В розмовах з жінками вона не вміла бути делікатною, а з чоловіками то взагалі.

— Ні. — Відповів він коротко без жодних деталей.

— Ваш сніданок, — сказав офіціант, що саме підійшов до нашого столика, та поставив замовлені нами страви напроти. — Ви щось замовлятимете? — Звернувся він до Стіва.

— Так, мені будь ласка омлет з овочами.

— Гаразд, зачекайте п’ять хвилин будь ласка. — Відповів хлопець і рушив за ті двері, що завжди були зачинені. Я підозрювала, що там знаходиться кухня.

— Тож які у тебе плани на день? — Продовжила Розі звертаючись звісно ж не до мене.

— Я не планував нічого. Можливо піду на пляж. Сьогодні достатньо жарко, тож бути поряд з водою було б гарною ідеєю.

— Ох, я також про це думала. — Відповіла вона. — Якщо ти не проти, ми б могли скласти тобі компанію?

— Загалом, чом би й ні. Я можу запросити Джейя він сьогодні вихідний, думаю вони з Джозі будуть не проти приєднатися. Стейсі ти б могла покликати Джені, якщо вона не зайнята, — перевів він погляд на мене.

— Так, звісно, — сказала я намагаючись наколоти шматочки риби виделкою. Вільною рукою я витягнула телефон з кишені сумки та знайшовши контакт Джені, надіслала їй коротке повідомлення.
    Я: Привіт. Сподіваюся ти сьогодні вільна. Розі напросилась зі Стівом на пляж, він сказав що також покличе своїх друзів. Тож ти мені дуже потрібна, як рятувальник круг. — Надіслала я ставлячи благальний смайлик в кінці.

Джені: Тобі дуже пощастило подруго. Я сьогодні вихідна, тож готова рятувати тебе відпочиваючи на пляжі. — Скинула вона смайлик що підморгує.