Читати книгу - "Фатальне (не) везіння, Ірен Кларк"

— Е-е-е, хлопці, що ви робите? — чоловік нервово посміхнувся, намагаючись розвернутися, але наткнувся на стіну у вигляді Маршала.

— О, нічого особливого, — промовив він. — Просто хочемо познайомитися ближче.

— Ви що, грабіжники?

— Ага, грабуємо нерви людей. Зазвичай безкоштовно, але сьогодні особливий випадок, — підтримала його Лада.

Чоловік почав пітніти.

— Ви не розумієте, я просто…

— О, ми прекрасно розуміємо, — перебив я, підходячи ближче. — Ти стежив за нами.

— Це… непорозуміння!

— Ні, знаєш, що непорозуміння? Це те, що я досі дозволяю Льохі приймати серйозні рішення, — я нахилився ближче. — А тепер ти підеш з нами.

— Куди?!

— На чай, — весело сказав друг. — У нас затишно.

Чоловік не встиг нічого заперечити, бо наступної миті ми підхопили його під руки й витягли на вулицю.

— Це викрадення! — прохрипів він.

— Це дружнє спілкування, — уточнила Єва.

— У багажнику?!

— Ну, ми любимо говорити в тиші.

Багажник відкрився, і я не зміг не помітити, що Єва виглядала трохи занадто задоволеною.

— Ви серйозно? — чоловік озирнувся, ніби шукав підтримки.

Льоха задумливо глянув на авто.

— Можемо посадити тебе в салон, якщо пообіцяєш не кричати і не стрибати.

— Обіцяю!

— Багажник, значить, — підсумувала Єва.

Ми запхали його всередину, грюкнули кришкою і рушили в дорогу.

________________

Ліс. Темно. Атмосфера трилера, але з поганими акторами. Це була ідея Маршала, не моя.

Чоловік стояв, тремтів і намагався не дивитися на мого друга, який голосно клацав запальничкою, роблячи вигляд, що йому не вистачає лише каністри бензину для повноти картини.

— Говори, хто ти такий, — Єва схрестила руки, зображуючи досвідченого детектива.

— Я… просто людина…

— О, круто, а ми думали, інопланетянин, — сказав Льоха.

Я натиснув пальцями на перенісся.

— Давайте без зайвих коментарів.

— Я приватний детектив! — чоловік випалив це так, ніби визнав у всьому своє гріховне минуле.

Ми замовкли.

— Що? — перепитала Єва.

— Я приватний детектив! Мене найняли стежити за Дмитром!

Пауза затягнулася.

— Хто тебе найняв? — нарешті видавив я.

— Не знаю! Я отримував повідомлення з незнайомого номеру  та перекази на рахунок!

— Як зручно, — Єва поклала руки на стегна.

— Чесно! Я просто виконував замовлення!

— І що було за замовлення ?

Чоловік закусив губу.

— Мені потрібно було стежити за Дмитром і… його нареченою.

Єва перезирнулася з Ладою.

—Що? - в два голоси запитали вони.

—Мене найняли стежити за ними. Доповідати про їхні стосунки і що у них відбувається. Замовник хотів дізнатись чи дійсно їхнє весілля справжнє чи це фейк.

—Далі! — нервово промовив я.

—Я стежив за ними і бачив, що ніяких почуттів там немає. Дівка взагалі постійно відлинювала від Дмитра. Ще і постійно крутилась в дивних компаніях. Я так і сказав замовнику, що, скоріше за все, весілля фейкове.

—Круто, Ладо! — нервово засміявся я. — За тобою стежив якийсь ідіот, а ти навіть не помічала!

—Я професіонал! — задоволено промовив він, але під моїм поглядом заткнувся і дивився по сторонах, ніби його це все не стосувалось.

—Ти бачив хто вбив Дмитра?

—Ні. Звідки? Я лише сказав йому, що його наречена йому зраджує…

—ЩО ТИ ЗРОБИВ? — заволала Лада.

—Відкрив йому очі на тебе! Чоловік збирався одружитись з тобою, а ти не просто з усякими сумнівними типами дружбу водила, а ще фотографію свого коханця скрізь з собою таскала! Мені не так вже і важко було викрасти твій гаманець з сумки і знайти фото. Я його віддав Дмитру, щоб він знав з ким справу має! — придурок задоволено посміхнувся.

—Біла гарячка! —констатувала Єва. І тут Ладу прорвало, вона кинулась на чоловіка з кулаками.

—Я тебе зараз тут вбʼю і закопаю! Ідіот недороблений!

—Заспокойся! — відтягнув її Льоха, хоча сам ледь тримав себе в руках.

—І що Дмитро? — поцікавився я.

Чоловік ще з острахом дивився на Ладу, але відповів:

—Був вдячний, що я відкрив йому очі на зраду нареченої. Тоді я сказав йому що в сумці ще бачив заховану флешку і що, скоріше за все, на ній вона зберігала інші їхні фото, бо вона добре ховала її.

—-От тепер я точно його вбʼю! — закричала Лада, але Льоха встиг підхопити її на руки і віднести у бік.

—Що, совість заграла? — не заспокоювався цей придурок.

—Мужик, ти навіть не розумієш в яке лайно вплутався! Єдиний шанс тобі зараз не стати жертвою вбивства, це пригадати, чи не помічав ти нічого дивного коли стежив за Дмитром?

—Та там усе дивним було! У них взагалі там якісь дива творились! Ця зраджувала Дмитра, ще й один з тих, з ким вона постійно бачилась, був у Дмитра і вони сварились.

—Чув розмову?

—Ні, не міг близько підійти! Але чув крики! Дмитро тоді злий був, я думав він того, іншого, прибʼє. Але ні. Можливо він дізнався, що наречена спить з тим хлопцем і тому вони сварились.

—Та не спала вона з ним! — вибухнула Єва.

—Ага, розкажи! Всі ви однакові!

—Тобі що, дружина зрадила? — поцікавився я.