Читати книгу - "Венді. Факультет світлих., Людмила Черниш"

   Посміхнулася, відчуваючи, як всередині наростає щось тепле. Хотілося, щоб Ларіон якомога швидше повернувся і розповів, як там зараз йдуть справи. І мої бажання були почуті, оскільки через кілька хвилин у коридорі я знову почула впевнені кроки, двері відчинилися.

   Першим увійшов хлопець, слідом за ним дивний чоловік, схожий на місцевого священнослужителя. А третім був грізний, чимось надто сильно незадоволений і гнівно блискаючий очима чоловік. Чорне волосся було зав'язане у хвіст, густі брови і борода демонстрували впевненість у собі і зарозумілість. Я відразу підвелася на ноги і завмерла немов камінь.

   Мене охопив такий ворожий настрій, що навіть голова закрутилася. Хотілося зірватися з місця і бігти, хоч у чорний ліс, хоч у спекотну пустелю, хоч у саме пекло. Аби тільки якнайдалі від цього гнітючого погляду і яскравого виразу ненависті.

   Чому батько Ларіона так ненавидить мене? Я ж йому нічого не зробила, і магією навіть згодна поділитися. Хоча, тепер вже не хочу, забагато честі. Не для нього магічний світ старався, щоб створити таку унікальну людину, як я. Засміялася власним думкам. І звідки у мене з'явився проблиск зарозумілості? Можливо, він і раніше у мене був, просто я про це забула?

 - Ви праві, молодий пане, це та сама дівчина, дарована вам самою долею, - тут же зрадів сивочолий священнослужитель. - Ну, вірніше, їх було дві, але ви ж вибрали саме цю милу істоту, - і так доброзичливо посміхнувся мені, що я відповіла взаємною посмішкою.

 - А я, як і раніше, проти цього союзу. І вже не один раз пояснив, з якої причини, - похмуро парирував батько Ларіона.

 - Твоєї думки ніхто не питає, і мені було байдуже на неї як у перший раз, так і вдруге. Тож або змирися з цим, або можеш їхати. Я взагалі не розумію, для чого ти сюди приїхав. Я ж написав, що чекаю на тебе через тиждень, як мінімум, - вони зустрілися поглядами, і навіть повітря затремтіло.

 - Одумайся, шлюб з цією дівчиною послабить тебе і твою магію. Вона не гідна називатися і бути твоєю дружиною. Найкращим варіантом як була, так і зараз залишається Кіра. Вона і магічно сильніша за неї, та й з приданим краще нікуди. А що тобі може дати ця... - але не договорив, напевно, просто не знайшовши відповідного слова.

 - Любов, батько. Ця дівчина може подарувати мені те, що не може подарувати жодна інша. Хоча, як можна говорити про любов з тим, хто абсолютно не знає, що це за почуття. Ти ж сам одружився з розрахунку, змусив матір вийти за тебе, навіть незважаючи на те, що вона кохала іншого. І що ж у підсумку ти зробив? Вбив ту людину, ще більше викликавши в серці моєї матері злобу.

 - Зате я зміг пробудити в ній ту потужну магію, яка і була потрібна мені. До того ж, ти і сам володієш цією силою, завдяки мені, твоєму батькові, - не відступав від своєї думки чоловік. - Але ця, - він тицьнув у мій бік пальцем. - Не зробить тебе сильнішим, а навпаки, послабить. Похитне твій високий статус, зганьбить і тебе, і весь наш рід. Ти саме цього хочеш? Ти саме цього і домагаєшся всі ці роки? Хочеш знищити все, що мені далося побудувати з таким трудом?

 - У неї є ім'я, і її звуть Венді! І не забувай, що зараз ти розмовляєш з моєю нареченою і майбутньою дружиною. Цієї ночі ми пройдемо шлюбну церемонію і стародавній сімейний ритуал, який дарує нову могутність тільки майбутньому поколінню, а не всій родині, - Ларіон був непохитний.

   Тут же обійняв мене і притиснув до себе. А я з радістю зарилася в його груди, більше не бажаючи бачити огидне обличчя його батька. Але продовжувала чітко відчувати, як мене свердлять ненависним поглядом. Як зневажають і від душі бажають смерті, та ще й бажано, в найближчий час.

 - Ти що, готовий відмовитися від мене заради цієї дівчини? Зраджуєш власного батька заради якоїсь там взаємної любові? - напруга зростала, а мені ставало страшно. Я притиснулася до хлопця ще сильніше.

 - Це ти відмовився від мене, будуючи за спиною підступи. Якщо ти заради магії готовий зруйнувати все моє життя, тоді можеш розслабитися, бо нічого не отримаєш. Ти моє минуле, і я вже сповна заплатив тобі і за виховання, і за отриману силу. Прийшов час будувати своє майбутнє, а не думати про твоє. Це моє життя, і тільки мені вирішувати, яким воно буде далі. Ти вибрав темряву і злобу, а я вибираю любов, бажаючи все змінити, починаючи з себе. І якщо тобі щось не подобається, можеш відмовитися від мене. Можеш забрати всю свою спадщину з собою прямо на той світ. Я одружуся з Венді, подобається тобі це чи ні!

 - Ми це ще побачимо, - лише відповів чоловік і пішов, голосно грюкнувши дверима.

   Зізнаюся, як тільки він пішов, навіть дихати стало легше. І через кілька напружених хвилин, Ларіон посміхнувся, торкаючись мого все ще переляканого обличчя.

 - Все буде добре. Чуєш мене? Я ніколи і нікому не дам тебе в образу, - і поцілував у губи.

 - Кхм, - нагадав про себе священнослужитель. - То що ми в підсумку робимо? Завершуємо підготовку і опівночі проводимо стародавній ритуал і шлюбну церемонію?

 - Так, нічого не змінюється. Все йде за планом, а завтра ми вже будемо чоловіком і дружиною, - і він знову поцілував мене.

   Ось тільки внутрішнє чуття підказувало, що рано радіти перемозі. Адже затишшя зазвичай буває перед бурею. Десь на підсвідомому рівні я відчувала присутність чоловіка, який мене ненавидів. І навіть незважаючи на те, що одна зі служниць повідомила про від'їзд батька Ларіона, я знала, що він все ще в цих стінах.

   Нерозумно сподіватися на те, що нас ось так відразу залишать у спокої і дозволять зробити те, чого ми так давно бажаємо. Бій ми поки що вистояли, і можливо, навіть перемогли. Але чим закінчиться вся ця війна? Дізнаємося завтра, якщо залишимося живими.