Читати книгу - "Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв"

З іншого боку, сп’яніння використовували також, аби запобігти інтриганству. Турки, які прийняли іслам порівняно пізно, приєдналися до вільнодумної школи ханафітів. Оскільки заборона Мухаммеда вживати вино не стосувалася дистильованих алкогольних напоїв, раки, тобто анісову горілку, пити було дозволено. Османські султани навіть радили пити раки, адже вважали, що в кав’ярнях плели інтриги проти влади, а в шинках раки тримала людей у гарному гуморі та на протистояння правлячій верхівці не лишалося часу425.

Проте османські правителі не обов’язково знали, які дивацтва лізуть у п’яну голову. Напідпитку думки проясняються і ними можна ділитися без остраху. Так, у пориві вилити душу можна наговорити такого, про що наступного ранку шкодуватимеш. Платон також попереджав, що напідпитку людина вважає себе розумною і врешті у своїй сміливій нестриманості заходить так далеко, що каже і робить, не церемонячись, усе що заманеться426. На думку Аристотеля, проблемою не обов’язково є надто сильне сп’яніння, насправді проблемою, навпаки, є сп’яніння надто слабке. Найчастіше ті, хто напився найдужче, поводяться краще, ніж ті, що ледь сп’яніли. Той, хто сп’янів злегка, вважає, що геть зовсім не сп’янів, і тому дає помилкову оцінку тому, що відбувається, поводиться зневажливо й зверхньо427. Уявлення Аристотеля щодо сп’яніння досить своєрідні. Філософ уважає, що пиво і вино п’янить по-різному. Сп’яніння від пива змушує завалюватися назад, тоді як сп’яніння від вина — рівномірно в усі боки428.

Александрійський містик Філон Юдейський, що уважно читав Платона, не прагне обмежувати кількість алкоголю. Він звертає більше уваги на його якість. Часом можна випити більше, якщо той, хто п’є, чітко усвідомлює, що робить, і здатен раціонально контролювати свої дії. Мудрий уміє пити в міру. Цікаво те, що, на думку Філона, навіть той, хто п’є в міру, може напитись як чіп, якщо має «великі питання» для обговорення429.

Хоч би яке важливе рішення потрібно було прийняти, надійні запобіжні заходи перед глобальною дискусією за келихом вина були доречними. На античних бенкетах голови гостей прикрашали вінки з листя плюща або троянди. Учасники бенкетів уважали, що у такий спосіб захищають себе від сп’яніння та полегшують похмілля. Вірили, що троянда остуджує жар від вина і спиняє від привселюдного розголошення таємниць. Відтоді троянда стала символом мовчання. На християнських сповідальнях із дерева вирізьблювали троянди з п’ятьма пелюстками. Те, що говорили на сповіді, називали sub rosa, тобто під трояндою, оскільки сповідальник зобов’язаний був зберігати таємницю430.

Вікінги не вірили, що трояндовий вінок на голові завадить п’яному висловлювати свої безкомпромісні погляди. Крім того, трояндовий вінок на вікінзькому шоломі виглядав би просто смішно. У пісні «Повчання Високого» у «Старшій Едді» наведено детальні інструкції щодо того, як потрібно себе поводити, щоб вижити після сп’яніння. Коли людина приходить у нову компанію, тобто бере участь у бенкеті, потрібно постійно бути насторожі. Пива слід пити в міру, бо кепський в дорогу зробиш запас, як пива нап’єшся. Що більше п’єш, то менше твій розум належить тобі. Надмірне вживання пива змушує чоловіка говорити зайве:

У «Старшій Едді» розумного гостя заохочують рано йти з бенкету, щоб не сталось якогось лиха:

Еразм Роттердамський також давав аналогічні настанови у своїй книжці гарних манер для молодих чоловіків. Еразм наголошує, що, коли скидається на те, що бенкет надто затягується, зважаючи на молодий вік, слід рано йти додому. Еразм радить хлопцям вести себе тихо, якщо до них не звертаються окремо. Він не покладається на здатність молодих чоловіків до оцінки ситуації, тому заохочує потягнути час і добре подумати, перш ніж відповісти на запитання, щоб упевнитися, що правильно його зрозуміли. Після цього слід відповісти коротко і красиво. На бенкеті не слід обмовляти людей, які на ньому не присутні431.

Крім надмірної балакучості, Еразм попереджає також про контроль за виразом обличчя за столом. Зайвий вияв почуттів, сміх і усмішка вказують на втрату контролю. На думку Еразма, усміхатися так, щоб було видно зуби, неввічливо, бо так поводяться собаки. Коли смієшся так, що видно зуби, потрібно прикриватися серветкою або рукою. Причина сміху повинна бути всім відома, щоб ні в кого не виникло відчуття, що сміються з нього.

Настанови «Старшої Едди» й Еразма стосуються часу, коли люди наводили контраргументи мечем. Необдумані, зверхні та самовпевнені слова, сказані напідпитку, могли коштувати голови. Молодому півникові слід було бути обережним, аби не розлютити старших. Трактування доброзичливого сміху за обіднім столом могло сильно різнитися від однієї культури до іншої. Ще у XVIII столітті такий сміх не вважали виявом доброзичливості і його слід було уникати432.

Іноді сміх може обернутися глузуванням і спричинити сварку. В єврейській «Книзі Сираха», збірці традиційних єврейських порад і висловів, містяться попередження щодо п’яних перепалок. У її настановах відчувається розуміння радостей і печалей людського життя. Друзям ніколи не можна докоряти під час бенкету або осуджувати їхню п’яну радість. У жодному разі не слід сваритися з другом у присутності інших людей433.

У давніх текстах наголошують, що алкоголь приносить радість, а не сум. Слова святого Тимофія, напевне, якнайкраще показують, що дає «мудре» ставлення до алкоголю: «Вино даровано нам, аби звеселяти нас, щоб сміялися ми, а