Читати книгу - "Маг"

935
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Маг" автора Джон Роберт Фаулз. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 283
Перейти на сторінку:
стояв біля стола.

— Ви ж сказали, що живете самі.

— Я сказав, що хочу, аби острів’яни так гадали.

Сухий тон голосу розвіяв мої наївні здогади. Це попросту його коханка, яку він чомусь не хоче зі мною познайомити. А може, вона сама не хоче. Я всівся на шезлонґу.

— Я не дуже тактовний. Вибачте.

— Не те що нетактовний. Вам, мабуть, трохи бракує уяви.

— Здається, я з вашого наміру помітив те, чого не годиться помічати.

— Не від вас, Ніколасе, залежить вибір того, що варто помічати. Вибір полягає в тому, як тлумачити побачене.

— Звісно ж.

— На все свій час.

— Перепрошую.

— Чи смакує вам бренді?

— Дуже.

— На смак подібне до арманьяку. То як? Розповідати далі?

Кончіс повернувся до своєї історії. Я вдихнув нічне повітря, відчув під ступнями твердий бетон і намацав у кишені шматок крейди. Та як тільки задер ноги й відкинувся на спинку, тут же пройнявся непозбувним відчуттям, що хтось чи щось намагається вслизнути поміж мною й дійсністю.

Розділ 19

— У Франції я опинився трохи більш як шість тижнів після того, як записався до війська. Я не вмів орудувати рушницею. Не міг навіть добряче ввігнати багнета в опудало кайзера Віллі. Однак мене мали за кмітливого й спостерегли, що я швидко бігаю. Отож і призначили ротним вістовим. А це означало, що мені належало бути кимсь на зразок слуги… Забулося слово…

— Ординарця.

— От-от. Навчальною ротою командував кадровий офіцер років тридцяти — капітан Монтаґю. У нього тільки-тільки зрослася нога після перелому, тому капітан тимчасово не годився до фронтової служби. Його обличчя віддзеркалювало якесь недолуге франтівство. Жевжикуваті, чепурні вусики. Один із найбільших бовдурів, які мені траплялися в житті. Своєю поведінкою він мене багато чого навчив.

Ще тривав наш вишкіл, коли капітан дістав наказ терміново поїхати до Франції. Цього ж самого дня він сказав мені таким тоном, ніби вручив чудовий подарунок, що використає всі свої зв’язки й важелі, аби я поїхав разом із ним. Тільки такий бевзь, як він, міг не зауважити, що мій ентузіазм роблений і дутий. На лихо, цей офіцер дуже прив’язався до мене. У нього в голові вміщалася не більш як одна ідея нараз. На той час це була доктрина offensive à outrance, тобто навального наступу — великий внесок Фоша на благо людства. «Сила удару залежить від загальної маси людей, — частенько мовляв Монтаґю. — Сила цієї маси залежить від бойового духу, а сила бойового духу — від моралі. Висока мораль, незламний бойовий дух, могутній удар — перемога!» І кулаком по столі: «Перемога!» Змусив нас завчити це напам’ять. Під час вправ з багнетами. Пе-ре-мо-га! Йолоп царя небесного.

Останні два дні перед від’їздом я провів разом із батьками та Лілі. Ми з нею присяглись одне одному в коханні до смерти. Ця дівчина, як і мій батько, отруїлась ідеєю жертовного героїзму. Мати мовчала, а якось навела мені грецьку приказку: мертвий не буває хоробрим. Згодом я не раз згадував ці слова.

Ми зразу вирушили на фронт. Один із ротних командирів помер від запалення легенів, і на його місце призначили Монтаґю. Це було ранньою весною 1915 року. Безперестанку йшов дощ зі снігом. Ми марнували довгі години в потягах, що простоювали в залізничних тупиках, у сірих містах, під ще сірішим небом. З першого погляду я міг розпізнати вояків, які вже побували на фронті. Новобранцям, що з піснями йшли назустріч погибелі, забила памороки воєнна романтика. А обстріляним ветеранам — воєнна дійсність, остаточний танець смерти, Totentanz. Неначе понурі старигани, що привидами просиджують у кожному казино, вони знали, що рано чи пізно, а все одно виграє круп’є. Однак не могли здобутися на те, щоб вийти з гри.

Кілька днів наша рота провела на маневрах. А тоді капітан виступив перед нами з короткою промовою. Ми підемо в бій, зовсім не такий, як інші, й у ньому цілком певно здобудемо перемогу. Завдяки йому вже за місяць будемо в Берліні. Ввечері наступного дня нас завантажили у вагони. Поїзд зупинився десь посеред великої рівнини, й ми вимаршували на схід. Темрява, греблі й верби. Ненастанна мжичка. Колонами поширилася чутка, що ми будемо штурмувати село, яке зветься Нев-Шапелль. Що в німців на озброєнні щось небувале — величезна гармата. І що буде масований наліт аеропланів нової моделі.

За якийсь час ми вийшли на заболочене поле й рушили до фермерських будівель. Дві години відпочинку перед тим, як зайняти позиції для атаки. Ніхто не міг заснути. Було дуже холодно, а розпалювати вогнища заборонили. Дав про себе знати мій справжній характер, я відчув страх. Але вмовляв сам себе: якби мене справді можна було залякати, то я б знав про це наперед. Ось чого я хотів домогтися. Ось так нас псує війна. З нашої доброї волі грає на нашій гордині.

Вдосвіта ми помалу, часто зупиняючись, тяглись один за одним на позиції. Я підслухав розмову Монтаґю з штабним офіцером. У цій операції залучено всю Першу армію, якою командував Гейґ, і окремі частини Другої — на підтримку. Почувши новину про такі незчисленні сили, я почувався в країні безпеки й тепла. Та ось ми добралися до шанців — страхітливих шанців, просмерджених сечею. Поряд упали перші снаряди. Я був такий простодушний, що попри наш так званий вишкіл, попри всю пропаганду ніяк не міг виразно усвідомити, що комусь хочеться вбити мене. Нам наказали спинитися й сховатися в окопах. Снаряди свистіли, вили й розривались. Наставала тиша. Обвалювалися брили землі. Дрижачи, я прокинувся після довгої сплячки.

1 ... 46 47 48 ... 283
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Маг"