Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки"

443
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки" автора Хендрік Грун. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 120
Перейти на сторінку:
Понеділок, 13 травня

Сьогодні вранці Еферт заквапився до кімнати невідкладної допомоги. Він зателефонував мені з лікарні з проханням приглянути за Мо. Два дні тому в нього на нозі почорніли два пальці. Щойно вранці він зайшов у приймальню лікаря, той негайно ж викликав швидку.

Трапилося те, чого Еферт боявся найбільше: йти слідами того старого приятеля, якому відрізали шматок за шматком власне тіло.

Він зателефонував мені з ліжка.

— Чому ти нічого не казав? — запитав я, бо не міг інакше.

— Мене лише засипали б непотрібними порадами, які я все одно проігнорував би.

Він мав рацію.

Його прооперують завтра вранці, і якщо все пройде добре, він прокинеться лише без кількох пальців на нозі.


Після того як він повісив слухавку, я викликав таксі до лікарні, аби привезти йому все необхідне: нижню білизну, піжаму, зубну щітку.

Він намагався підбадьорити мене, тоді як все мало бути навпаки. Я усвідомив це лише опісля, й мені стало соромно.

Еферт сприймає все таким, яким воно є. Він завчасно зважує ризики, приймає їх і продовжує жити своїм життям, так наче в нього нема діабету. З ґусто та бравадо. Навіть на лікарняному ліжку його ставлення до цього не змінилося.

Повернувшись додому, я звістив членів нашого клубу й персонал. Медсестри та санітари помітно співчували, адже більшості з них Еферт все таки трохи подобався. Хоча, мабуть, знайшлися б і такі, котрі залюбки би відрізали йому все інше, а передусім — голову.

Двоє наших співмешканців опиратися спокусі не змогли, і з погано прихованим тріумфом зауважили, що вони ж його попереджали.

Ну, що за кепський день!

Вівторок, 14 травня

Говорив щойно з Ефертом. Він отямився від анестезії годину тому. Його прооперували рано-вранці й ампутували три пальці на правій нозі, включно з великим. Еферту буде важко ходити, особливо у перші години. На нього чекає шеститижневе одужання. Він видавався виснаженим.

Я склав розклад відвідин для тих, хто захоче побачитися з ним.

Тепер мушу йти й повідомити членів нашого клубу та персонал.

Середа, 15 травня

Уранці провідав Еферта в лікарні. Він вже повернув собі звичну самовдоволеність: запитав медсестру, чи може забрати відрізані пальці додому, щоби виставити їх у банці на комоді. Спочатку медсестрі забракло слів. «Переконана, що ваших пальців вже позбулися», — трохи знервовано мовила вона.

Еферт: «Але ж вони, безсумнівно, й досі моя власність! Я можу просто поскаржитися… Не переймайся, люба, я просто жартую!»

Його розмістили в палаті з двома іншими старими чоловіками. Один з них постійно заходився кашлем, а коли не заходився, то лише нарікав і скаржився. У всякому разі, так оповідав Еферт, котрий сам хоч і мав не надто добрий вигляд — був блідий і виснажений, проте почувався не настільки зле, щоби не підморгувати чи не кожній медсестричці, котру бачив.

— Мине лише днів десять і я зі своїми ходунками буду схожий на чайку, — запевнив він мене.

Я мусив урочисто присягнутися, що ми не відкладатимемо заради нього наступну екскурсію. Еферт запропонував, аби ми обмежилися відвідинами задушливих музеїв, а розваги лишили на потім. Я пообіцяв, що озвучу його пропозицію на наступному зібранні.

Він не знав, наскільки вдало пройшла операція. Хірург мав зайти до нього ще вчора вдень, але його кудись терміново викликали. Його нікому було замінити, а медсестри або нічого не знали, або вдавали, що нічого не знають. Лікар має прийти сьогодні вдень.

У лікарнях на пацієнтів не надто звертають увагу. Усе крутиться навколо лікарів.


Обійшлося без жертв: дякувати Богу, Анук[47] пройшла до фіналу пісенного конкурсу «Євробачення». Тутешні пожильці більше хотіли, аби за Нідерланди виступив якийсь стариган, як-от, наприклад, Ронні Тобер[48], та хай би і виступав, якщо вони вважають, що для нашої країни це на краще… Тут переважає думка, що всі ці корумповані країни Східного блоку спричинили занепад «Євробачення» в Нідерландах, а отже, треба якомога швидше знову опустити Залізну завісу. «І не забудьте викинути за завісу нікчемних румунських акордеоністів, де їм і місце!» — коментар як завжди дипломатичного пана Беккера.

Четвер, 16 травня

«Перебування тут обходиться мені у п’ять сотень плюс п’ятдесят євро щодня і все це за кілька вошивих центів: я о сьомій ранку снідаю сухим тостом, на день мені дають три чашки кепської кави, їжа холодна, а хліб узагалі без смаку. П’ятизіркова нашивка готелю без зірок. Але Бог із

1 ... 46 47 48 ... 120
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки"