Книги Українською Мовою » 💙 Дім, Сім'я » Паморочливий запах джунглів 📚 - Українською

Читати книгу - "Паморочливий запах джунглів"

583
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Паморочливий запах джунглів" автора Юрій Володимирович Покальчук. Жанр книги: 💙 Дім, Сім'я. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 65
Перейти на сторінку:
ще, але справи заважають.

– Якби в тебе була машина, – сказав консьєрж Луїс, – ти міг би її трахнути в машині, а так поки що потерпи, якось потім вирішиться.

По дванадцятій консьєрж сказав, що у Леонеля мама живе десь там коло аеропорту, і він, певно, лишився ночувати у мами.

Скінчилося все тим, що я спав у Луїса за спиною на його тапчані, а він, нахиливши голову на руки, спав сидячи на стільці за своїм столом.

Настав ранок. Я прокинувся не тямлячи, де я і що зі мною. Перше, що я побачив, це спину консьєржа, який вже не спав, а напівсонно дивився на двері, в яких, щоправда ще через годину, лиш мала появитися його зміна.

Я підвівся і потягнувся так, що аж кістки захрустіли, не можна сказати, щоби ложе, на якому я спав, було дуже добрим, але все ж таки в горизонтальному положенні спати краще, аніж у вертикальному.

Я вмився у туалеті, витерся рукавом і спитав консьєржа Луїса, де вранці можна випити кави.

З'ясувалося, що там само, де я пив каву вночі, зранку вже було відчинено, така собі звичайна забігайлівка – я міг би сидіти десь при вокзалі в будь-якому місці України (бо все ж таки якийсь мінімум культури мав би бути, у нас кращі забігайлівки, не те що у матушки Расєї).

Пластикові столики, втомлена старша жінка за шин-квасом, кілька відвідувачів з червоним пиками, виразно змученими від вчорашньої дози алкоголю. Те, що й скрізь у світі в таких забігайлівках о сьомій ранку.

Різниця лиш була в тому, що всі говорили тут чомусь іспанською мовою і обличчя в них були, як на фресках Рівери, Ороско чи Сікейроса, – такі пергаментно-смагляві з розкосими темними очима, і я при всій своїй засмаглості за цих майже півроку і добрій іспанській мові виглядав зразу іноземцем. Щоправда, я міг бути з Аргентини, то інша справа, але не перуанець, це напевне.

Так вони і вирішили, і я не дуже їх і переконував, хто я і що.

Аргентинець, то аргентинець.

Я, власне, і консьєржеві спершу сказав, що я аргентинець, так було значно простіше спілкуватись, а вже потім, коли ми почали з ним дружити сім'ями, я розповів півправди, що я насправді із совка, але в мене в Аргентині родичі і так далі.

Йому насправді було абсолютно пофіг, звідки я, і це те, що мене якось відразу привернуло до перуанців – така собі от відкритість і простота, якась дивна, навіть трохи щемлива щирість у розмові і вияві почуттів.

Мені захотілось зробити щось приємне Луїсові за його допомогу і гостинність, і я потім знайшов-таки (на всяк випадок приберіг для Перу – мало чи що) якийсь маленький альбом з видами Києва, і він зрадів, як дитина, це було круто, і він питав, де та Україна – чи це в Європі чи в Азії, на що я спитав, чи він знає, де Москва. На це Луїс відповів, що знає – і що Москва в Азії і межує з Туреччиною.

Точно, сказав я, москалі азіати по жізні, а за поведінкою просто чукчі і урюки, а Україна в Європі, просто в центрі, і так ми з Луїсом весело проводили час. Бо я не тільки випив кави сам, я приніс Луїсові каву у пластиковій чашечці, і він стрепенувся так, ніби я зробив йому якийсь охєренний подарунок, і подивився на мене якимись дуже сумними очима, хоч усміхався при цьому, і я подумав, курва, від так званих європейців хуй діждешся чогось такого, просто людського. Врешті це я знав і по собі. З нечастих на той час зустріч з європейцями.

Врешті я пішов у місто, Луїса замінила жінка, яка називалась Анна. В мене взагалі було враження, що всі жінки в Латинській Америці називаються Анна-Марія, або Марія (але про це потім, бо ще були Анни-Марії в інших місцях), ще траплялися й інші жіночі імена, але то вже була рідкість.

Так само як колись у Швеції я зрозумів, що всі чоловіки в них називаються Свен, всі одружені з іноземками, переважно італійками, всі їдуть на вакації в Грецію, всі незадоволені своїм життям, бо щось їм не йметься, хоч живуть усі добре, заможно, але пиздець до них приходить доволі часто і вони від цього вішаються або ще якусь хуйню із собою роблять. Може, через те, що в оточенні шведських жінок, якщо вони навіть крові іншої, починаєш думати, що жінка – це взагалі сумне, високе і при цьому хирляве створіння, і нічого приємного від неї чекати не можна, більше того, навіть у ліжко з таким одороблом лягати не хочеться, і мені принаймні було так.

Але я собі знайшов у Швеції напівшведку-напівіталійку, і це була інша пара кальошів, і все було тіп-топ.

Коли я приїхав у Перу, була зима. Взагалі у всій Латинській Америці була зима, в той час, коли в нас вдома панувало літо, тут були найбільші холоди, які сягали +12—13 градусів, і люди мерзли і чекали, коли та чортова зима скінчиться.

Тому я пішов у місто Ліму, узявшись його досліджувати і не маючи уяви, коли з'явиться вдома мій потенційний господар Леонель, думав про те, що цей скурвий син трахав якусь пиздооку Анну-Марію, насолоджувався життям, а потім, курва, піде на роботу, а потім, можливо, і зазирне до свого дому.

Але в цій непевності ситуації був свій кайф, я взагалі любив, коли доля мене несла кудись отак невідомо куди і невідомо було, що з того вийде далі, і я слідкував за ходом подій ніби відсторонено, з жвавим інтересом очікуючи, що буде далі, нібито

1 ... 46 47 48 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Паморочливий запах джунглів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Паморочливий запах джунглів"