Читати книгу - "Зелені мартенси, Іоанна Ягелло"

І тепер так: завтра сюди переїздить Опта з татом. Тато мешкатиме в маминій кімнаті, а Опта в другій кімнаті на мансарді, коло бабусі, бо та кімната завжди була вільна, тільки якісь речі там лежали.

Ні, мені нічого для мами не шкода, а особливо кохання, але що нам із цим робити? Ми тепер будемо майже родиною, як брат і сестра! Як із цим жити? Не знаю, може, їм варто було й про це подумати, перш ніж зустрічатися? Чесно кажучи, я розлючений.

Та до моєї кімнати саме зазирає Опта, тримаючи в руках коробку із книжками й котячий лоток.

— Поставлю в туалеті внизу. Бо знаєш, краще, щоб коти були внизу, у мене на них, усе ж таки, трохи алергія.

— От, власне, — кажу. — Мені здається, ти останнім часом менше кашляєш.

— Може, у мене була алергія на Марту. Твоя мама зовсім інша. Вона мені дуже подобається, чесно. Я рада, що тато… закохався.

— А я…

— Я знаю, що ти боїшся. Але це ж не може стати між нами!

— Це буде складно!

— Феліксе… — каже Опта, — ти знаєш, що означає твоє ім’я?

— Моє ім’я? Дивно, я ніколи цього не гуглив.

— А шкода. Бо твоє ім’я означає «щасливий».

— І що з того?! — наїжачуюся я.

— Як то що? Просто трохи постарайся.

Вона підходить і знову мене цілує, а я відчуваю запах її волосся, запах шоколадного пирога й ванілі, Опта кидає коробку на моє ліжко, і лоток, і ми навіть не переймаємося, що пісок розлітається по всій кімнаті.

— Щасливий, — каже вона, на мить відриваючись від моїх вуст. — Пам’ятай про це.

Щиро дякую всім, завдяки кому народилася ця книжка. Дякую за підтримку своїм донькам, Юлії та Басі, а також мамі й татові. Та насамперед дякую любій Іренці Олбінській, яка приймаючи мене колись в Ополі, розповіла про свою роботу в Німеччині й показала проблему «батьків, що зникають» — ця історія надихнула мене на сюжет цієї повісті. Я також вдячна Іренці й своєму татові за виправлення багатьох помилок, що були в цій книжці. Величезне дякую слід сказати моєму, на жаль, уже покійному дідусеві — це він колись дав мені гроші на омріяні зелені мартенси… Вони стали для мене символом не лише стильності та свободи, а насамперед вдячності за все, що дарує нам життя.

На думку Фелікса, школа нагадує фронт, на якому точиться безупинне суперництво.

У кого крутіший смартфон?

Хто прийшов у фірмових шмотках?

Але Фелікс не збирається брати участі в цих змаганнях: у нього набагато серйозніші проблеми, до того ж, доводиться на невизначений час стати головою родини.

Його мати знайшла роботу за кордоном, батько давно має нову сім’ю, а молодша сестра наближається до небезпечного підліткового віку і, як більшість її однолітків, аж ніяк не схильна до хатніх обов’язків!

Отилія теж не схожа на своїх однокласників: барвистий одяг, копиця рудого волосся, зайва вага, якою дівчина взагалі не переймається, і улюблені зелені мартенси.

А ще — оптимізм, який Отилія-Опта просто випромінює, хоч їй і самій не бракує проблем.

Не дивно, що Фелікс відразу звертає увагу на Опту.

Цих двох аутсайдерів швидко поєднає дружба.

А може, щось більше?

Відповідник нашого сьомого класу (прим. пер.).

Діснеївський музичний серіал (прим. пер.).

Еквіритм-переклад пісні The Beatles «Eleanor Rigby» Олександра Виженка.

Dark Mickey (англ.) — Темний Мікі (прим. пер.).

Socorro! (ісп.) — Пробі! (прим. пер.).

Парк у Варшаві, колишня королівська резиденція (прим. пер).

Парк у Варшаві (прим. пер.).

1 листопада. У цей день у Польщі традиційно провідують померлих на кладовищах, впорядковують могили, прикрашають їх квітами й запалюють лампадки (прим. пер.).

Цитата за перекладом Л. Солонька (прим. пер.).

Станіслав Виспянський — польський драматург, художник і поет (прим. пер.).

Алюзія до класичного твору польської літератури, казки Марії Конопницької «Сирітка Марися і сім гномів» (прим. пер).

3 пісні «Ach, kiedy znowu ruszq_ dla mnie dni» Яцека Ружанського (прим. пер.).