Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Наречена для боса, Астра Вєєр 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречена для боса, Астра Вєєр"

2 523
0
26.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречена для боса" автора Астра Вєєр. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 79
Перейти на сторінку:
Розділ 34

Максим

Після нового метушливого дня, я вриваюся у звичне життя закритого клубу. Брат вишукує собі дівчину на ніч, роздивляючись столики з заклично усміхненими красунями. Данило, наш недавній приятель і партнер, налягає на міцні напої. А я просто хочу відпочити.

Та кого я обманюю. Хочу хоч на вечір забути і не думати про неї, про зухвалу і непокірну Діану.

Піднімаємо тост за свободу, це Назар запропонував.

Але Данило, він не в курсі наших справ із заповітом, перериває його:

- Серед нас одному більше свобода не світить. Максе, ну як ти наважився в клітку потрапити?

Брат кидає в мій бік усміхнений погляд. А у мене відразу смикаються очі від таких поздоровлень.

- Всі ви там будете, - бурчу я, як ніби йдеться про неминучу пастку для чоловіків.

- Веселіше, брате. Таку наречену відхопив. Ми тобі навіть заздримо, - підколює Назар, та ще й регоче від мого щасливого вигляду.

- Та я жартував, - Данило заспокійливо плескає мене по плечу. - Авжеж, з Діаною тобі пощастило. Краще скажи, коли на вашому весіллі погуляємо?

Ну ось навіщо я в цей момент збирався випити?

Подавився, напевно, тільки від радості.

- Кхе-кхе, - відкашлююся замість запрошення. - Там... е-е-е... довгий процес. Діана хоче пишне весілля. Поки все замов, поки приготуйся, роки підуть.

- Найняти весільного організатора не пробували? Набагато швидше вийде, - підказує «добренький» брат.

Данило відвертається, і я цьому розумнику показую кулак. Отримає за свої поради. Сподіваюся, що недовго чекати залишилося.

Швидко перекладаю тему, я і так на голках. У клубі сиджу, а думки далеко. Шукають її.

Привіз після офісу Діану у свою квартиру, та там і залишив.

А раптом вона втекла на побачення? До колишнього хлопця, наприклад.

Далі киваю під час розмові, вдаючи, що слухаю дуже уважно, яку брат зібрався нову тачку купувати, і де Данило будуватиме особняк. Сам майже нічого не запам'ятав, швидко набираючи текст повідомлення для мого головного болю. Нареченої.

"Чим займаєшся, Діано?»

Пропускаю наступний тост, і приходить відповідь:

"Гуляю, п'ю і на місто дивлюся. Чим я ще можу займатися?”

Та вона... вона, взагалі там, чи що?!

"Попередити не могла, що підеш?”

Усередині себе гарчу і збираюся викликати таксі. Такий, як Назар, зараз її зніме в якомусь клубі. А мені шукай потім, фіктивним рогоносцем ставай.

"Як я могла попередити, якщо ти зник та нічого не сказав?”

Визнаю, так і було.

Навіть в голову не прийшло, що потрібно їй сказати. За звичкою грюкнув дверима та помчався на зустріч.

Вона могла ж не помітити. Так, могла. Але, значить, що? Шукала мене, перевіряла, бо тільки з вигляду байдужість включає.

"Де ти? Зараз я за тобою приїду".

Наїжджати перехотілося, краще б іншого.

"Можеш не поспішати. Мені і без тебе чудово гуляти по твоєму будинку, пити чай і розглядати місто через вікно. Босе, вам в чомусь ще треба відзвітувати?»

Ото зараза. Знову ж мене дражнить.

Я вже подумав собі, бог знає що.

В результаті все виявилося навпаки. П'ю і гуляю - я, а фіктивна наречена - сама слухняність, сидить вдома, чекає. На будь-якій відстані до нападів доводить.

Данило відволікається на телефон і виходить для розмови на вулицю. Ми з братом залишаємося одні.

- Назаре, ну що там у тебе?

- Минулий варіант з нареченою відпав, - брат відразу розуміє моє запитання. Для нас ця тема зараз актуальна.

- І? Що робити збираєшся?

- Гадаю, що можна актрису найняти. Чого взагалі з цього паритися?

- Ну так, відразу бери аніматора у білій сукні. Тоді напевно не буде підозріло.

- Час ще є, куди поспішати? І дід передумати може.

Еге. Мені б його надії.

Але я завжди любив перестрахуватися. Діяти на випередження.

А брат з тих, хто до останнього тягне, якщо бажання немає. В іншому випадку, він свого не упустить.

- І взагалі, ти не виглядаєш, як фіктивний наречений, - з усмішкою закінчує брат, перериваючись на прихід офіціанта.

- Це у якому сенсі не виглядаю? Для інших ні, але ми-то знаємо…

- Максе, я вже нічого такого не знаю. Ти себе бачив?

- Ну.

- На фіктивного не тягнеш. Ти запав на свою помічницю. Тепер я в цьому точно впевнений.

Ось тобі і маєш.

Коли б я встиг?

- Досить вигадувати! - обурююся на глузливі натяки. - Навіщо вона мені потрібна? Закінчиться контракт і до побачення.

- Візьмеш і відпустиш легко, після всього, що у вас було?

Якби ж то було...

Вголос не хочу перед братом ганьбитися.

- Назаре, ти перебільшуєш, - приймаю самий байдужий вигляд. - Для справи просто треба, а так нічого не змінюється.

- Авжеж, зовсім нічого. Тільки ти чомусь вже змінився, - сам собі киває на підтвердження.

- Гей-гей, тихіше ти, - залпом випиваю вміст свого келиха. І в мені тепер свербить питання: - Що саме тобі видно?

- А те, що носишся весь час зі своєю Діаною, до себе забрав. І я впевнений, що ви там не сумуєте, ну-у, ти розумієш, - з натяком підморгує.

- Ясна річ, не сумуємо. Вона, знаєш, ух, яка пантера у ліжку. Нещодавно зажадала велике ліжко замовити. Я ж знав, кого вибирав. Вчися, щеня! Ти взагалі нікого не знайшов.

Беру і обламую молодшого брата. Так-то йому.

Нехай знає, як треба знаходити фіктивних наречених. Хоча в моєму випадку, я знайшов голодняк постійний в ширінці. Ще нав'язливі думки про неї. Навіть у клубі згадую про Діану, звісно, частіше, ніж вона про мене.

Повертається Данило. При ньому ми мовчимо на тему заповіта діда. І далі вечір триває до пізньої ночі. Як я добирався додому - не запам'ятав, зловив себе тільки біля дверей у спальню. Не мою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 46 47 48 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречена для боса, Астра Вєєр», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречена для боса, Астра Вєєр"