Читати книгу - "По тих, хто вижив, стрілятимемо знову, Клаудіо Лаґомарсіні"

Коли він насміхався з Вейна, з мами і навіть з мене, коли навмисне провокував присутніх за столом, щоб заробити чергового ляпаса, хіба він тим самим не просив лише вислухати його з увагою, на яку заслуговував?

Врешті, саме це мене так непокоїло й мучило: в мене не вистачало терпіння вислухати Марчелло, я завжди був занадто захоплений своїми ідіотськими заняттями, щоб по-справжньому зрозуміти й пізнати його.

Отой неспокій залишиться, втрата непоправна. Нарешті я здаюся, відпускаю повід своєї дурної манії самоконтролю і плачу. Плачу по-справжньому, навіть схлипую, як уже роками цього не робив. Той плач — іще й подяка: хоча я свого часу ніколи не складав Марчелло компанії, однак цими зошитами, що залишилися після нього, він зумів змусити мене почуватися не таким самотнім.

**

Що сталося з нами?

Я через два літа закінчив ліцей. Під час навчання в університеті кожне літо проводив у Бразилії, з батьком. Я робив це заради нього, щоб допомогти йому подолати глибоку депресію, і заради себе самого, бо не міг більше залишатися вдома.

Остаточно я перебрався до Бразилії у 2009 році, коли працював над дипломом з економіки й торгівлі. Мене взяли на роботу в комерційну службу компанії «Алмейда Трейдінґ».

Згодом я одружився з дівчиною-бразилійкою, яка подарувала мені доньку Марчеллу. Після мене одружилася й мати, вийшла заміж за Вейна.

Одного дня, з’явившись із черговим пирогом і згадавши про те літо, хоча ніхто її про це й не просив, бабця видала останній зі своїх недоречних коментарів. Мене тоді якраз не було, а тому не можу сказати, що́ саме вони наговорили одна одній, але відтоді мама спалила всі мости і припинила з бабцею спілкуватися. Бабця померла три роки тому, проживши вісімдесят дев’ять років із мізками дев’ятнадцятирічного дівчиська.

Ніхто так і не подав позову на Дієґо через крадіжки. В усій метушні тих місяців колишня дружина Вейна змогла переконати його, і вони вирішили надати синові другий шанс, адже горя було й так забагато. Дієґо повернув мамі коштовності, а мама, яка в той час сиділа на транквілізаторах, особливо не наполягала.

До в’язниці Дієґо потрапив уже пізніше, і, наскільки мені відомо, тепер тільки те й робить, що потрапляє за ґрати майже відразу після чергового ув’язнення. Рамона вийшла заміж за Філіпо, як тільки їй виповнилося вісімнадцять років. У двадцять народила сина, а у двадцять один — розлучилася.

**

Я виходжу надвір, хочу пройтися по зарослому бур’яном подвір’ї. Вийшовши через хвіртку, йду до смокви біля Дятлового будинку. Її давно не обрізували, а тому вона перетворилося на дичку, але таки вижила.

Погода стоїть гарна, я зупиняюся на хвилинку, щоб обвести поглядом Апуанські Альпи, намагаюся розпізнати ті вершини, які згадує у своєму романі Марчелло. Впізнаю лише Саґро, бо вона найпримітніша. Мобільним роблю фото для батька, покажу йому потім, коли повернуся додому, в Бразилію.

Від альтанки нічого не залишилося. Дятлова хата замкнена, видно, що давно покинута, навіть таблички «Продається» немає.

Озираюся довкола, знаходжу місце, де Марчелло ­востаннє опустився на землю. Кладу коробку із зошитами в тіні смокви, якусь мить стою непорушно, вдихаючи солодкуватий запах листя. По дорозі сюди я помітив квітки кульбаби, що пробилися поміж плитами, вирішую нарвати букетик і покласти на землю, перш ніж іти.

Обабіч від альтанки колись була невисока кам’яна огорожа, рештки якої я розгледів лише зараз, бо вона рясно поросла бур’яном і травою. Рву квітку, ще дві. Так, зриваючи, доходжу до огорожі. Там, у траві, помічаю якийсь малюнок, ніби картонку. Розсуваю руками довге, гостре зілля. Бачу пофарбовану в зелене алюмінієву табличку. Впізнаю і її: та сама, що Недо привіз Дятлові з Америки. Читаю її й думаю: я — серед тих, хто вижив.

[Нижче наведено табличку, напис англійською:

ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ

У ПОРУШНИКІВ СТРІЛЯТИМЕМО

БЕЗ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

ПО ТИХ, ХТО ВИЖИВ, СТРІЛЯТИМЕМО ЗНОВУ]

Примітки

1

Форте-дей-Мармі — популярний морський курорт на Тіренському узбережжі в Тоскані.

2

Bel Paese — прекрасний край (італ.).

3

Беретта — серія напівавтоматичних пістолетів, розроблених та виготовлених виробником Beretta (Італія).

4

Omissis (латин.) — юридичний термін, що означає «опущено», використовується у документах для пропуску інформації, яка не стосується справи.

5

Злочин Сант-Анни (італ. Strage di Sant’Anna) — масове знищення цивільного населення нацистами у селі Сант-Анна біля Стадземи (Лукка) 12 серпня 1944 року.

6

Маскулінність зобов’язує (фр.).

7

Тупак Шакур (англ. 2Pac, Tupac Shakur, уроджений Лесейн Періш Крукс, Lesane Parish Crooks); 16 червня 1971—13 вересня 1996) — один із найвідоміших та найуспішніших американських реперів, що став легендарним після смерті. Бібліотекою Конгресу США було відібрано його пісню «Dear Mama» з альбому «Me Against the World» до складу 25 записів, що будуть зберігатися у спеціальному фонді культурного надбання.

8

Бусідо́ (яп. досл. «шлях воїна») — кодекс честі самурая. Назва походить зі сполучення слів «бусі», тобто «воїн», і «до» — «шлях». Цей давній кодекс бере початок у часи, коли самураї були стрільцями та вершниками, а навчання цим військовим мистецтвам, яке потребувало завзяття та постійного виконання вправ, привело до виникнення терміна «к’юба но мічі» — «шлях коня і лука».

9

Kairós (грец. καιρός) — можна перекласти як «кайрологічний час»; так античні греки називали «відповідну або належну мить» чи «найвищу мить».

10

Пе́плум (англ. peplum; а також sword & sandal — «меч і сандалі») — жанровий різновид історичного фільму, який має значні відмінності від інших історичних фільмів. Насамперед тематика цих фільмів характеризується зображенням подій зі стародавньої історії — Стародавній Рим, Стародавня Греція, Стародавній Єгипет, Вавилон, біблійні історії, давні легенди. Крім цього фільми-пеплуми не намагаються достовірно зобразити історичну епоху. Вони відрізняються епохальністю, широкомасштабністю батальних та інших сцен, панорамною зйомкою, великою кількістю масовки. Такі фільми тривають дві години і більше.

11

Джон Вейн (англ. John Wayne, уроджений Маріон Роберт Морісон; 1907–1979) — американський актор, відомий своїми численними ролями у вестернах.

12

Алюзія на пісню «If I Had a Hammer» («The Hammer Song») американського поета, фолк-співака, барда Піта Сіґера (Pete Seeger). Її співали на славнозвісному марші за