Читати книгу - "Мій чоловік за контрактом, Кетрін Сі"

— Звісно, — прибрала зі столу посуд, — Я дам тобі чисте полотенце.

— Дякую. 

Поки Стейсі приймала душ, я встигла прибрати безлад у своїй кімнаті, що вона тут влаштувала. 

— Відчуваю себе живою.

— Голова не болить? 

— Ні, — вона потрусила головою, — Не болить. 

— Тоді, ми їдемо у магазин обирати мені сукню на наше перше побачення з Тайлером.

— У вас сьогодні побачення? — вона схожа на збочинку в даний момент і з такою інтонацією. 

— Тобі не складно буде? Все ж таки ви вчора посварилися з Ітаном, а тут я зі своїм побаченням..

— В жодному разі! Я дуже рада, що в тебе такі гарні стосунки, — Стейсі обійняла мене, від неї пахло моїм гелем для душу. — Навіть не думай, що це якось зачепить мене.

— В мене такі сильна та класна подруга! 

— Не хочеш підписати мене так у своєму телефоні?

— Ні, — мило посміхаюся. 

— Не забувай, що я знаю десятки способів, як можна тебе вдарити.

— Не забувай, що я була тою, хто тримав твоє волосся коли ти блювала над унітазом.

— Вагомий аргумент, — ми почали сміятися. 

За півгодини ми вже їхали у таксі до торгового центру. Обожнюю шопінг і гарні речі. Стейсі спала поклавши голову на вікно, а я переглядала статті про наше інтерв'ю з Тайлером, є багато позитивних відгуків, але є і негативні, але ніхто навіть не згадую “TaliTa”, всі обговорюють наші стосунки. Можливо компанія Тайлера не втратить своїх клієнтів? 

У торговому центрі ми обійшли безліч різних магазинів, я приміряла десятки суконь, костюмів і навіть декілька штанів, але мені нічого не подобалося. 

— Це останній магазин. 

— А якщо і тут не буде? — Стейсі вже також втомилася. 

— Буде. — навіть якщо не буде, я візьму те, що мені подобається більш-менш. — Потім підемо випити смузі.

— Купиш мені?

— Звичайно, ти ж ходиш зі мною, я маю хоч якось віддячити тобі… Стейсі..

— Що? 

— Ти також її бачиш? — вона прослідкувала за моїм поглядом.

— О, чорт, так! Вона ідеально підійде тобі, Абі. 

— Хочете приміряти? — до нас підійшла консультант.

— Так. 

Сукня ідеально сіла на мені, я й подумати не могла, що нам вдасться знайти таку гарну сукню. Це корсета сукня чорного кольору, з V-подібним вирізом, пишною спідницею та дуже гарними рукавами ліхтариками, а сам корсет додатково прикрашений стразами срібного кольору. 

— Ти така сексі, — Стейсі зробила фотографію.

— Агов, ти навіть не попередила, що фотографуєш!

— Не кричи, я вже зробила. 

— Ви така гарна, — консультант підійшла до нас. — Це точно ваша сукня!

— Дякую, — я сама в захваті. 

— Будете брати?

— Так. 

Задоволені результатом ми пішли до кав'ярні, що була у торговому центрі.

Тут було багато людей, сісти нам не вдасться.

— Який тобі? — Стейсі уважно переглянула які є смаки смузі.

— Полуниця-банан, — я навіть не сумнівалася, улюблене поєднання Сілі. 

— Доброго дня, — привіталася з продавцем. — Можна будь ласка один смузі банан-полуниця і один чорниця-малина.

— Зачекайте декілька хвилин.

— Ти більше нічого не хочеш? — ми стали розглядати вітрину зі смаколиками.

— Ні, я все куштувала вже. 

— Я також не хочу.

Після торгового центру ми розійшлися по своїм справам, адже у Стейсі сьогодні, ще робота по плану. 

Я до вечора нічого не робила і ближче до сьомої почала збиратися на побачення. 

За своє життя я була лише двічі на побаченні, от щоб прям побачення, а не погуляти на вулиці та випити кави. Звичайно, це також можна вважати за побачення, але я, як і більшість дівчат люблю більш грандіозні плани на побаченні, ніж похід в кав'ярню за кавою. Обидва побачення були з Алексом, перше коли він зізнався в почуттях, а друге, коли запропонував вийти за нього. А сьогодні буде третє і мені здається, — найкраще з усіх. 

Т: “Ти вдома?” 

А: “Так, готуюся до побачення :)”

Т: “Встигнеш за півгодини?” 

А: “Так, я майже закінчила”

Т: “Чудово, я виїжджаю” 

Відклавши телефон я продовжила наносити макіяж. Мама чудово зналася на тому, як робити гарні макіяжі, тож і мене навчила коли я пішла в університет. Цікаво звідки вона так багато дізналася про нього? Можливо, вона хотіла стати візажистом, але довелося все життя працювати в готелі і вітати гостей. Шкода, що я так мало знаю про неї. 

Тайлер як і обіцяв, заїхав за мною через півгодини. 

— Неймовірна, — чоловік обійняв мене і поцілував у шию. — Моя дружина така гарна та сексуальна. Ти хочеш звабити мене, щоб ми нікуди не поїхали? — від його голосу на моїй шкіри з'явилися сиротинці. 

— Хіба, це не ти зваблюєш мене? 

— Нам краще сісти у машину, інакше ми точно нікуди не поїдемо..

— Тоді ходімо, — але ні я, ні він не рушили з місця, ми так і стояли цілуючи один одного. 

— Ходімо, — Тайлер був тим, хто зміг зупинитися, він відчинив мені двері і я сіла у салон автомобіля. 

— Куди ми поїдемо? — чоловік також сів у салон і завів двигун. 

— Секрет.

— Який ти хитрий. 

Як тільки ми виїхали мій мобільний задзвонив, це був невідомий номер.

— Слухаю.

— Ви Абігейл Роуз? — чоловічий голос.

— Так, а ви? 

— Я детектив Моріс, — я поглянула на Тайлера. — Вашого батько сьогодні знайшли мертвим, мені шкода.. зможете приїхати на впізнання?

— Так, куди їхати? 

— Центральне відділення поліції, наберіть мене як приїдете.

— Гаразд, — він завершив виклик.

— Абі, що таке? — Тайлер зупинив машину.

— Мій батько… його знайшли мертвим.