Читати книгу - "Дофаміновий капкан, Марина Тітова"

Ще донедавна я не розуміла, настільки я перепригнула себе у своїх досягненнях, хвилюючись за те, а що про мене могли б подумати інші, якби дізнались подробиці мого життя? Однак ось це усвідомлення про залежності назавжди відкинуло у мене бажання гадати про думки інших і занепокоюватись осудом соціуму. Вислів: "у чожому оці порошину бачити, а в своєму й колоди не помічати" увібрав інший сенс. Порошини й колоди — це наші залежності, які не рідко є нашими захопленнями, вподобаннями, дофаміновими капканами, от тільки різного ступіня впливу...

Як і казав Слава — моїм дофаміном був він. Втім, і досі залишається. Проте, не отримуючи нові його дози, я змушую себе вдаватися в інші залежності. Наприклад, в роботу. От тільки сьогодні мені стало цікаво, а чи була коли-небудь я його дофаміновим допінгом?..

Останнім часом авторка трохи страждала від вигорання, тому були такі паузи між оновленнями. (Філософські роздуми вище тому підтвердження). Та нові розділи вже поповнюються і дописуються, тому кінець книги вже близько:)

А тепер запитання. Як гадаєте, що вирішить Ясмін? Чи наважиться піти на зустріч однокласників?