Читати книгу - "N.A.S.T.R.O.M.A., Yevhenii Nahornyi"

Фірліс, ніби розуміючи її вагання, знову підштовхнув листочки лапою і спокійно продовжив їсти свої. 
— Гаразд, хай буде, — нарешті зважилася Ніка. Вона відкусила крихітний шматочок, майже не відчувши смаку. — Якщо я помру, це буде на твоїй совісті. 
Кілька днів минуло в новому ритмі. Ніка ловила рибу, а Фірліс приносив їй дивні рослини. Спочатку вона брала їх обережно, але поступово зрозуміла, що ці листяні пучки, які приносило створіння, справді допомагають їй почуватися краще. Деякі з них були досить соковитими, і вона навіть використала їх, щоб тамувати спрагу, адже вогонь почав здаватися їй занадто сильним, а тіло потребувало чогось, що зменшило б її слабкість. 
У якийсь момент Ніка зрозуміла, що Фірліс — це не просто компаньйон, а, можливо, її порятунок. Але їй все ще залишалося розібратися, чому її самопочуття змінюється так дивно. 
— Знаєш, малий, — звернулася вона до створіння ввечері, коли Фірліс знову приніс чергову порцію рослин, — ти, здається, розумієш цей світ краще за мене. Може, ти мене навчиш, як тут вижити? 
Фірліс тільки мовчки підняв голову, а потім згорнувся клубком біля її ніг, ніби сказавши, що все буде добре.”