Читати книгу - "Королівська кров, Ана-Марія Еріш"

- Я Себастьян. - а голос то був дуже м'який. - І я спадкоємець трону древніх феніксів. Та нас лишилось дуже мало. В нашій країні більшість простих смертних, хоча мешканців не так вже й багато.                   

І це все, що вдалося від нього добитись. Але це і так нас налякало. Значить ми маємо представників трьох найнебезпечніших рас - демона, вампіра та фенікса. Чудово просто. А тепер прийшла наша черга. І почала Ілларія.                                                                                                                                    

- Я Ілларія, і я не зовсім принцеса королівства метаморфів. Та довгий час я була спадкоємицею престолу королівства. Тому і опинилася тут. - почала дівчина. - Ми можемо перетворюватись на птахів. А королівська родина - на воронів.                                                                                                                  

І тепер всі погляди спрямувались на мене. Кожен очікував, що саме я скажу, адже вони досі не знали до якої родини я належу.                                                                                                                                    

- Я Амелія Рейгаз, але насправді моє ім'я Амаранта Рейвенпорт. - врешті сказала я, набравшись сміливості. - І я спадкоємиця престолу королівства метаморфів. Одного разу я стану королевою Хейвенберду.                                                                                                                                    

От тепер точно запанувала тиша. Навіть Мелісса здивовано дивилась на мене. Ось тепер вона точно більше нічого не буде говорити про мене. Лише Аларік сумно посміхнувся, адже я знаю на що він сподівався. Та тишу порушив професор Пауелл.                                                                                        

- От бачите, кожен з вас унікальний, кожен має свої особливості. Ви всі просто неймовірні, і маєте розуміти це. - професор обвів нас усіх поглядом. - Так, зараз ви лише познайомились. Та от побачите, до третього курсу ви станете справжньою родиною, і будете готові життя віддати за іншого.                  

Щось я сильно в тому сумніваюсь. І така думка ж виникла не лише в мене. Однак хто його знає, що ж воно буде далі...