Читати книгу - "Королівська кров, Ана-Марія Еріш"

Що ж, ця пара мені сподобалась дуже сильно. Набагато більше, ніж більшість теоретичних предметів в Академії. Хоча це й не дивно, я завжди віддавала перевагу практиці. Але сьогодні все було інакше. Я могла бути собою та розповісти про свою магію. Здається, я почала знаходити своє місце. І це було дивно, адже я не принцеса. Принаймні не відчуваю себе нею. Нарешті, я мала можливість по запам'ятовувати своїх одногрупників. Особливо, мою увагу притягнув Матіас і Себастьян. Їх магія зовсім відрізнялася від того, що прийнято в країнах. От якби вони помінялися силами, тоді була б інша справа. Уся наша група якось ніби підбиралася за якимось певним принципом. Але ж ми тут зараз тому, що нам виповнилося вісімнадцять. Але от я думаю, якщо вони не приховують свої очі, то що ж ховає Грегорі за окулярами? Чи може це просто його стиль. Навіть не знаю. І не впевнена, що зараз хочу знати. З мене вистачить секретів.                                                                                                       

Одне мені стало зрозуміло - кожен тут непростий. І кожен приховує якийсь свій секрет. Ну що ж, це цілком логічно. І, можливо, це і допоможе нам здружитись. Та якось не можу уявити, що до третього курсу ми справді зможемо стати однією великою сім'єю. Хоча я до вісімнадцяти років вважала, що все знаю про своє життя. Однак я помилялася. Та тепер знаю правду про своє походження. Але я так і не можу звикнути до того, що Ілларія моя сестра, і зовсім згодом я таки стану королевою. Це не так просто й прийняти. В мене є батько, в якого знову почали горіти очі. Проте я дотепер не можу зрозуміти, чому я не сплю ночами? Треба буде це все вияснити. Можливо в нас це родинне.                 

Завтра вже останній навчальний день перед зимовими канікулами, і ми роз'їдемось по домах. Реджинальд кличе мене провести ці два тижні в нього. Та я не можу лишити своїх прийомних батьків. Все ж ми прийняли рішення - тиждень я проведу вдома, а тиждень в палаці. І на мене очікуватиме знайомство з тим життям, яке б мало бути в мене. Та поряд буде Ілларія, а значить в мене буде підтримка. Зараз я хотіла побути наодинці. Тому, в останнє за цей навчальний семестр я вийшла в сад, аби трохи прогулятись. Хотілося подумати про все, що зі мною відбулося за цей час. Та мені це не вийшло. І я зустріла не Аларіка. Це був Зак. От якось втекти б звідси, але це не так просто зробити, адже він вампір. Що ж, доведеться поговорити.                                                            

- Привіт. Не очікувала тебе побачити тут сьогодні. - сказала я. - Чому ти не в тренувальній залі? Та й речі пора збирати тобі. Завтра ж останній день.                                                                                            

- А що, тобі не приємна моя компанія? Чи може ти не хочеш зі мною навіть розмовляти? - посміхнувся Зак. - Завтра я їду додому, І не знаю, чи ми побачимось колись. Все ж ми живемо в різних світах, які не перетинаються...                                                                                                                                              

- Тільки не кажи, що ти зараз будеш розказувати мені як тобі шкода. - перервала його я. - Попереджую одразу, я в це не повірю.                                                                                                                                  

Ми обидва розсміялись. Однак я б не сказала, що це якийсь жарт. Скоріше щось нервове. Після того поцілунку незручність нікуди не пропадала. Та тепер було трохи легше. Принаймні я знала, що зараз, можливо, я бачу його в останнє. А значить просто потрібно жити разом.                                                    

- Загалом, я був радий знайомству. Справді, ти неймовірна, Амеліє. І той поцілунок... - він замовк. - Просто бажаю тобі хорошого майбутнього. Сподіваюсь, ти будеш щаслива. І хто його знає, можливо ми колись зустрінемося.                                                                                                                                        

Не знаю чому, але я піддалась пориву та обійняла його. Хотілось би, щоб і в нього все склалось чудово. Однак в нас і справді абсолютно різні шляхи. Він стане працювати в королівській варті Валорії, а я ж і далі готуватися до ролі королеви...