Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Мертва кров 📚 - Українською

Читати книгу - "Мертва кров"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мертва кров" автора Михайлина Омела. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 47 48 49 ... 64
Перейти на сторінку:
що ми вчора не надали його словам ніякого значення і не посилили охорону Теодофілос.

— А ви знаєте, Богдане Івановичу, що Кримський-Корсаров бачив не лише цю опирицю, а й опиря. Але це — річ делікатна і мені би не хотілося потрапити в незручну ситуацію, розповівши вам те, що я знаю.

— Сергію Олексійовичу, я думаю, нам давно вже не треба переконувати один одного у тому, що все, про що ми тут говоримо, залишиться поміж нами.

— Гаразд. Я зрозумів. Кримський-Корсаров бачив у своєму сомнамбулічному сні, як Венчеслав Боголюбський висмоктував кров з якоїсь молодої жінки і в цьому йому допомагала дружина.

— Та-ак! А ви самі у це вірите?

— Я маю для цього дві причини.

— Сподіваюся, вони достатньо переконливі?

— Не знаю, як для вас, а для мене цього цілком достатньо. Нагадаю, Кримський-Корсаров був тоді у будинку Боголюбських і побачив там «уві сні» одного нашого колегу в досить пікантній ситуації з молодим гусаром. Це було у тому ж «сні», в якому він побачив Венчеслава, який смокче кров з жінки. Кримський-Корсаров назвав і партнера цього письменника. Буревий без особливих труднощів впізнав у ньому одного молодого гусара. Це видається досить достовірним, адже, як з’ясувалося, Кримський-Корсаров навіть не здогадувався про потаємні еротичні пристрасті нашого колеги.

Аблаутов зацікавлено слухав.

— Це вже цікаво. А який ваш другий аргумент?

— Про другий я міг би промовчати, адже для людини вашого фаху те, що я скажу зараз, не може мати сили доказу. Річ в тому, що під час спіритичного сеансу душа однієї близької мені жінки повідомила, що вона стала жертвою опиря і що ним був Венчеслав Боголюбський.

— І, звичайно ж, інформація, яку ви отримали під час спіритичного сеансу, передувала інформації Кримського-Корсарова?

— Так, саме так.

— Сергію Олексійовичу, я збираюся завтра їхати до Петербурга. Чи не могли б ви відкласти всі ваші московські справи і днів на десять також поїхати до Петербурга.

— А, знаєте, ми з Інною Іванівною також їдемо до столиці.

— Ви візьмете мебльовані кімнати?

— Ні, у Інни є у Петербурзі невеличка квартира, але нас запрошено у гості.

— І в кого ж ви гостюватимете?

— Ми вже отримали запрошення від Венчеслава Боголюбського.

Розділ шостий[1]

I

Поїзд «Москва — Петербург» запізнювався майже на дві години. Колії були засипані снігом, і тепер їх розчищали. Хорунжий Рєпін цьому дуже зрадів, адже у нього в машині спала Єлизавета, а він напередодні роздумував над тим, як її, сплячу, непомітно завести до вагона першого класу і посадити там у двомісне купе. «Я ж їй казав, — думав Рєпін, — що не треба цього робити. Можна ж було поїхати машиною, але вона не погодилася…»

— Рєпін! — хорунжий озирнувся на ніжний дівочий голос. Це була Єлизавета, яка щойно прокинулася.

— Поїзд запізнюється.

— Це дуже добре, тобі не доведеться заносити мене до поїзда.

— Але ж і до Петербурга поїзд приїде на дві години пізніше…

Рєпін і Єлизавета зайшли до свого купе, і хорунжий полегшено зітхнув. Поїзд нарешті рушив і почав набирати швидкість. Сутеніло. Рєпін вийшов у коридор викурити сигару і несподівано побачив серед пасажирів Буревого і Кримського-Корсарова. Була тут також і Холодова зі служницею. Ідучи назустріч Буревому, крізь відчинені двері Рєпін побачив подружжя Орлових і привітався з ними, а потім підійшов до Буревого і Кримського-Корсарова.

— Я знову її бачив, — почув він схвильований голос Кримського-Корсарова, — з вікна ресторану.

— Як же ви могли роздивитися її крізь таку хуртовину? — допитувався Буревий.

— Ні, обличчя я не бачив, але у мене було відчуття, що це саме вона, навіть не відчуття, а якийсь внутрішній голос.

— Максиміліане Олександровичу, розкажіть про все це Аблаутову. Він у сусідньому вагоні.

— Я пішов би, але не хочеться одному йти.

— То візьміть з собою Орлова.

— Не хочу. Він сидить у купе з Інною Іванівною, а вона щось не в гуморі.

Цієї миті до вагона зайшов Аблаутов з повновидим бородатим чоловіком, так само рудим, як і Кримський-Корсаров, і чимось на нього дуже схожим. Буревий засміявся:

— Богдане Івановичу, а ми якраз про вас щойно говорили.

— І чому ж ви мене згадали?

— Та ось Максиміліан Олександрович доводить нам, що бачив ту саму жінку тут, на вокзалі.

— Точніше, не побачив, а відчув її присутність. Розумієте, ця жінка йшла попереду мене і я не бачив її обличчя, але чомусь зразу відчув, що це — вона.

Аблаутов слухав його серйозно і зосереджено.

— Максиміліане Олександровичу, як вона була одягнена?

— Чи то пальто, чи то шуба.

— Яка?

— Цього я не можу сказати точно. Була хуртовина, і я не помітив.

— А що було в неї на голові?

— Не пам’ятаю, — Кримський-Корсаров вже нервував. — Я ж кажу, що стояв біля запітнілого вікна ресторану і раптом відчуваю: вона пройшла попід вікнами вагону….

— Максиміліане Олександровичу, я вам вірю. Більше того, я навіть не сумніваюся, що це було саме так. А отже, нам треба бути обережними. Я вас дуже прошу перейти в одне купе з моїм колегою, слідчим Ігорем Олеговичем, людиною неймовірної фізичної сили. З ним будете почувати себе надійніше, а я перейду до вашого купе. Влаштовує?

— Так, дуже, — в голосі Кримського-Корсарова відчулося полегшення.

— Тоді Ігор Олегович Бестужев до ваших послуг, — і рудобородий чоловік простяг Кримському-Корсарову свою велику і сильну руку.

Вже ідучи до купе, Кримський-Корсаров уважно подивився на Рєпіна з сигарою:

— А я вас десь бачив. Десь бачив… Але, на жаль, ніяк не можу згадати…

Рєпін був приємно подивований тим, що його запам’ятав відомий поет, який живе у Парижі і якого йому довелося побачити, та й то здаля, лише одного разу у Великому театрі.

Рєпін пошкодував, що його вірші ще не видані окремою книгою, а то б він міг подарувати її зараз Кримському-Корсарову. Може, він рецензію надрукував би у паризькому журналі на його вірші. Треба буде поговорити про це з Орловим.

Кримський-Корсаров з Бестужевим пішли, а Рєпін, побачивши, що Аблаутов чимось дуже стурбований і йому явно не до балачок, також пішов до себе в купе. Всі вже лягали спати…

Несподівано поїзд зупинився, але ніхто на це не звернув особливої уваги. З’ясувалося, що знову замело снігом колії. Дехто з пасажирів вийшов з поїзда, аби подивитися, що там сталося. Вийшли й Бестужев з Кримським-Корсаровим поговорити з начальником станції, який саме вийшов на перон. А Єлизавета, яка до цього тихо сиділа в кутку і мовчки дивилася на Рєпіна, визирнула у вікно і завмерла. Вона побачила на якомусь рудобородому чоловіку таку

1 ... 47 48 49 ... 64
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мертва кров», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Мертва кров» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Мертва кров"