Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Над прірвою у житі 📚 - Українською

Читати книгу - "Над прірвою у житі"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Над прірвою у житі" автора Джером Дейвід Селінджер. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 47 48 49 ... 63
Перейти на сторінку:
нього майже не видно. А їй це до вподоби. Власна кімната її, бачте, не влаштовує — там дуже тісно! Каже, ніде розкластися. Цирк, та й годі. Що їй там розкладати? А нічого.

Одне слово, прослизнув я нишком до кімнати Д. Б. і ввімкнув настільну лампу. Каналія Фібі навіть не прокинулась. Кілька хвилин я стояв і дивився на сонну сестричку. Вона лежала на краю подушки, губи розтулені. Дивно якось виходить: коли з роззявленим ротом сплять дорослі, вигляд у них бридкий, а в дітей — ні. В дітей завжди все гарно. Навіть коли вони заслинять усю подушку, і то на них приємно дивитись.

Я тихенько, не човгаючи ногами, пішов по кімнаті, розглядаючи то се, то те. На душі раптом стало тепло, затишно. Навіть передчуття того, що я захворію на запалення легенів, зникло. Просто мені стало хороше-хороше. Біля самого ліжка на стільці лежала сукенка Фібі. Вона дуже охайна як на свій вік, каналія. Ніколи не покине своїх речей де попало, як інші діти. Чепурна дівчинка. На спинці стільця висіла жакетка від теракотового костюмчика, що його мати купила їй у Канаді. Блузка й інша одежа лежали на сидінні. А черевички з шкарпетками в них стояли один побіля одного під стільцем. Я цих черевиків у Фібі ще не бачив. Вони були новенькі. Темно-коричневі, схожі на мокасини, такі, як у мене. Черевички дуже пасували до костюмчика, що його мати привезла Фібі з Канади. Мати її гарно вдягає, це правда. Де в чому у нашої матері потрясний смак. Справжні ковзани чи щось таке вона, звісно, не вибере, зате щодо одежі — тут вона ас. Фібі завжди така прикинута — луснути можна. А візьміть інших дітей, — хай навіть батько й мати в них при грошах і т. д., на них же глянути гидко. От би мені хотілося, щоб ви поглянули на каналію Фібі в тому костюмчику, що мати привезла їй з Канади. Серйозно кажу.

Я сів за стіл каналії Д. Б. і почав розглядати, що па ньому лежить. То були переважно підручники, зошити й т. ін. Фібі. Найбільше підручників. Зверху лежала книжка з назвою «Цікава арифметика». Я розгорнув її на першій сторінці. Рукою Фібі там було написано:

ФІБІ ВЕЗЕРФІЛД КОЛФІЛД

4Б-1

Слухайте, я трохи не вмер! Друге ж ім’я в неї Джозефіна, а не Везерфілд, чорт бери! Але воно їй, каналії, не подобається. І щоразу, коли я приїжджаю додому, у Фібі вже нове друге ім’я!

Під арифметикою лежала географія, а ще нижче — підручник з правопису. Фібі пише дуже гарно. Вона взагалі вчиться дуже добре, але найкращі оцінки в неї з правопису. На самому споді лежав цілий стос записників. У Фібі їх узагалі тисяч п’ять. У цілому світі нема другої дівчинки, яка б мала стільки записників. Я розгорнув верхній і кинув погляд на першу сторінку. Там стояло:

«Берніс пожди мене на перерві треба сказати тобі щось страшено важливе».

І більш нічого. На другій сторінці було ось що:

«Чому на південносході Аляски стіки консервних заводів?

Бо там багацько лосося.

Чому там цінна диривина?

бо там підхожий клімат.

Що зробив наш уряд щоб полегшити жеття аляскінських ескімосів?

вивчити на завтра!!!

Фібі Везерфілд Колфілд

Фібі Везерфілд Колфілд

Фібі Везерфілд Колфілд

Фібі В. Колфілд

Фібі Везерфілд Колфілд, принцеса.

Будь ласка пиридай Шерлі!!!

Шерлі ти казала що народилася під знаком Стрільця

але ти народилася всього лиш під знаком Тельця принеси ковзани як зайдеш по мене».

Я сидів за столом Д. Б. і сторінка за сторінкою читав записника. Перечитав я його досить швидко, але взагалі я можу сидіти над цими дитячими кривульками — нехай їх понамальовує Фібі чи будь-хто — з ранку до вечора. Я просто млію від дитячих записників. Потім я знов закурив — останню сигарету. Цього дня я викурив уже, мабуть, коробок три. Тоді розбудив Фібі. Не міг же я все життя сидіти за отим письмовим столом! Крім того, я боявсь, що ось-ось з’являться батько й мати, а мені хотілось бодай привітатися з сестричкою сам на сам. Отож я її й розбудив.

Прокидається Фібі дуже легко. Не треба її розбуркувати, гукати. Треба лише сісти скраю на ліжку й сказати: «Прокинься, Фібі!» — і вона гоп! — уже розплющила очі.

— Голдене! — скрикнула вона. І обхопила мене руками за шию. Фібі дуже ніжна. Тобто ніжна як на дитину. Часом навіть занадто. Я поцілував її, а вона й питає:

— Коли ти приїхав? — І така рада мені — жах! Це в неї на лобі було написано.

— Не кричи, — кажу. — Тільки що. Як ти тут?

— Непогано. Ти одержав мого листа? Я цілих п’ять сторінок накатала…

— Та одержав, тільки не кричи. Дякую.

Листа Фібі мені справді написала, але відповісти я не встиг. Там усе було про шкільну виставу, в якій грала й вона. Фібі писала, щоб я ні з ким не домовлявся на вечір у п’ятницю і прийшов на виставу.

— То як ваша п’єса? — питаю. — Як вона, кажеш, називається?

— «Різдвяний карнавал для американців». Узагалі погань, але я граю там Бенедікта Арнольда. У мене, вважай, найбільша роль, — хвалилася Фібі. Слухайте, сну в неї ніби й не було! Коли вона розповідає про таке, то вся аж горить. — Починається з того, що я лежу при смерті. На святвечір приходить дух і питає, чи не соромно мені й те де. Сам знаєш. Мовляв, що зрадив батьківщину й те де. То ти прийдеш? — Вона аж підхопилася в ліжку. — Про це ж я тобі й написала. То як?

— Звісно, прийду. А то ж як!

— А тато не прийде. Мусить летіти в Каліфорнію, — розповідала Фібі. Слухайте, їй-богу, сон у неї мов рукою зняло! Якихось кілька секунд — і вже ніби й не спала. Сидить чи, краще сказати, стоїть навколішки в ліжку й тримав мене, каналія, за руку. — Чуєш, а мама казала, що ти приїдеш додому в середу, — не вгаває. — Сказала, аж у середу!

— Я змився раніше. Не кричи так. Розбудиш усіх.

— А котра година? Мати сказала, що вони будуть удома дуже пізно. Вони поїхали в гості до Норфолка в штаті Коннектикут. А вгадай, що я сьогодні робила? Знаєш, який я дивилася фільм? Угадай!

— Не знаю. Чуєш, а вони не сказали, о котрій…

— «Лікар»! — правила своєї каналія Фібі. — Це фільм особливий, його показували у фонді Лістера. І тільки один день — саме сьогодні. Там про одного лікаря з Кентуккі, він накидає дівчинці на голову ковдру. Вона каліка, не

1 ... 47 48 49 ... 63
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Над прірвою у житі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Над прірвою у житі"