Читати книгу - "Тінь перемоги"

Однак дисципліна стає самогубною, якщо військам віддають безглузді накази.

Начальник Генерального штабу генерал армії Жуков перед війною віддав досить наказів, які повністю паралізували Червону Армію: літаків противника не збивати! Патрони і снаряди у передових полків і дивізій вилучити! Щоб не було випадкової артилерійської стрільби, замки з гармат зняти і здати на склади! Прикордонні мости розміновувати! На провокації не піддаватися! За спроби стріляти по німецьких літаках-порушниках усіх винних судити судом військового трибуналу!

За виконанням наказів Жукова дуже пильно стежили товариші з НКВС і НКДБ. У березні 1941 року (коли Жуков вже був начальником Генерального штабу) все керівництво флоту ледве не пішло під розстріл за те, що флотські зенітники відкривали вогонь по німецьких літаках-порушниках. Жуков не зробив нічого, щоб виправдати флотських командирів і скасувати наказ літаків-порушників не збивати. Навпаки, товариші з НКВС висунули звинувачення керівництву флоту не за своєю ініціативою, а за запискою Жукова, який вимагав покарати всіх, хто стріляє без наказу. Після війни свою поведінку Жуков пояснював вельми дивним чином: ми боялися спровокувати війну, не хотіли давати Гітлеру приводу для нападу. Ну і що з цього вийшло? Ви не давали Гітлеру приводу, хіба це могло його втримати? Хіба втримало?

Червона Армія була змушена сліпо коритися наказам Жукова. Але де межа між провокацією і війною? Ви - командир авіаційного полку. Бомблять ваш аеродром. Якби ви знали, що всі аеродроми бомблять, тоді ясно: війна. Але вам цього знати не дано. В даний момент ви бачите тільки свій аеродром і тільки сто своїх палаючих літаків. І кожен з мільйонів солдатів і офіцерів на кордоні міг бачити тільки свій малий шматочок дійсності. Що це? Провокація? Чи вже не провокація? Ви почнете стріляти, а раптом потім з'ясується, що тільки на вашій ділянці противник зробив провокаційні дії. Що з вами зробить Жуков і кати з НКВС?

Накази великого Жукова і військова дисципліна вимагали від військ на провокації не піддаватися. Вся армія виконувала наказ. Вся армія на провокації не піддавалася. 22 червня передові дивізії без бою здавали прикордонні мости, аби виконати наказ стратегічного генія і не піддатися на провокацію. Ох, дурні, обурюємося ми, не могли збагнути, що війна почалася!

Ми обурюємося діями солдатів, які виконували наказ Жукова, але чомусь не обурюємося діями Жукова, який ці накази віддавав.

Але невже солдатам на кордоні було неясно, що це війна? Так, їм було неясно. У них - наказ. Ніякої іншої інформації до роздумів вони не мали. Давайте всіх їх вважати ідіотами. А в Генеральному штабі сидів великий стратег, він володів всією інформацією, вже ввечері 21 червня він знав, що зараз почнеться війна. За його власними словами, в нього розсіялися останні ілюзії. Але він чомусь не вводив у дію свій план війни. Давайте його вважати видатним мислителем.

Чи думав сам Жуков, що особисто він буде робити на початку війни? Можливо, і думав. Але нічого не придумав. Усі дії Жукова в перші хвилини, години і дні війни - це експромт. Це дії, які раніше не планувались і навіть не обдумувались.

До німецького нападу Жуков засипав армію заборонами на застосування зброї. Навіть 22 червня 1941 року о 0 годині 25 хвилин військам була передана Директива № 1: «Завдання наших військ, - не піддаватися ні на які провокаційні дії...» Директива була підписана маршалом Тимошенком і генералом армії Жуковом. Вона завершувалася категоричною вимогою: «Жодних інших заходів без особливого розпорядження не проводити».

Перевірено віковим досвідом: краще прикидатися дурнем, ніж прикидатися розумним. Маршал Радянського Союзу С. К. Тимошенко ніколи не заявляв, що увечері 21 червня 1941 року він нібито зрозумів, що війни не уникнути. Тому до маршала Тимошенка претензій немає.

А Жуков постійно прикидався розумною людиною, тому з завидною постійністю потрапляв у безглузде становище. Він сам заявив, що нібито ввечері 21 червня всі ілюзії розвіялись, і він нібито зрозумів: це війна! Визнання Жукова опубліковане в офіційному органі Міністерства оборони Росії - «Військово-історичному журналі». І ось, зміркувавши увечері 21 червня 1941 року, що починається війна, Жуков о 0 годині 25 хвилин 22 червня віддає наказ військам на провокації не піддаватись і ніяких заходів не проводити.

Стала б розумна людина таке розповідати? Адже якщо зіставити дві заяви Жукова, і якщо їм повірити, то великого стратега слід повісити на площі догори ногами за шкідництво, за свідоме винищення своєї власної армії, за сприяння ворогові та зраду Батьківщині. Стала б розумна людина віддавати наказ військам не піддаватися на провокації, ПІСЛЯ того, як зрозуміла, що мова йде не про провокації, а про напад противника?

Директиву № 1 передали у штаби військових округів, там її розшифрували і на її основі почали писати вказівки штабам армій. Зашифрували, відправили. У штабах армій отримали, розшифрували, прочитали і почали складати вказівки штабам корпусів... Коли наймудріші вказівки Жукова дійшли до військ, уже давно горіли аеродроми, рвалися склади з боєприпасами, густо диміли сховища нафти, німецькі танки душили передові радянські дивізії, а нашим військам оголошували категоричні вимоги видатного полководця ХХ століття: не піддаватися на провокації! Ніяких заходів без особливого розпорядження не проводити!

Директива № 1 була по суті смертним вироком Червоній Армії: не чинити опір, коли в тебе стріляють!

Генерал, який підписав цей маячний документ, якби був у нього розум, повинен був прикидатися дурником: так, я таке підписав, бо обстановки не розумів. Але наш стратег вирішив прикидатися розумним: я першим зрозумів, що це війна! Я це зрозумів ще ввечері 21 червня, а дурний Сталін навіть 22 червня відмовлявся ситуацію розуміти...

Жукову вірити не можна.

Але якщо ми Жукову повіримо, тоді виникає багато запитань. Жуков зрозумів: це не провокація, а війна, і ПІСЛЯ ЦЬОГО віддав військам наказ на провокації не піддаватися. Навіщо? Він - ворог народу? Шкідник? Він був завербований гітлерівцями і за їх наказом підставив Червону Армію під розгром? Чи він здійснював злочини