Читати книгу - "Тінь перемоги"

Нам описують боягузливого Сталіна, який нічого не робив у момент початку війни, і мудрого Жукова, який слав директиви військам. А про мене, краще нічого не робити, ніж слати ТАКІ директиви.

Жуков повинен був або подібних наказів не віддавати, або створити таку систему управління, яка дозволяла б у момент початку війни, а ще краще - до її початку, всі раніше накладені обмеження на застосування зброї скасувати. Треба було придумати якийсь сигнал, який можна було б довести відразу до всіх військ.

Будь-яка армія вступає в оборонну війну без усяких наказів, точно як вартовий на посту відбиває напад, не чекаючи ніяких додаткових розпоряджень, директив або сигналів. Але Жуков суворо наказав у бій не вступати, вогню не відкривати. Раз ввів такі заборони, мусиш придумати одне коротке звучне слово: «Заслін», «Сапфір», «Тайга» і заздалегідь обумовити їх значення. Нехай підлеглі знають: якщо таке слово передав начальник Генерального штабу, отже, всі заборони скасовуються. Цей сигнал дозволяє вести бій. Він означає: ВІЙНА!

Але Начальник Генерального штабу генерал армії Жуков рік тому публічно плакав про прийдешні жертви. З того моменту він «усе своє життя присвятив прийдешній війні». П'ять місяців сидячи в кріслі начальника Генерального штабу, думав про війну, але не придумав короткого слова на випадок, якщо буде потрібно оповістити країну й армію про початок війни.

Понад те, що Жуков залишив усю армію без усяких планів, але він ще НАКЛАВ ЗАБОРОНУ НА ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ. Але й цього замало. В момент початку війни Жуков ЗАБУВ зняти накладені ним заборони. А розгром 1941 року він пояснив тим, що «ворог був сильніший», що «війська були нестійкими, вони впадали в паніку і втікали». Жуков постійно розповідав про дурного і боягузливого Сталіна. Рано вранці 22 червня 1941 року Сталін не вірив, що почалася війна. А мудрий Жуков розумів: це війна. Якщо ти розумієш, дзвони на сполох! Тисни на всі кнопки! Зривай пломби на важелях! Вмикай сирени! По всіх каналах жени шифровки командувачам фронтів і армій і кричи в телефон відкритим текстом, щоб розкривали «червоні пакети». Передай своє розуміння обстановки підлеглим! Вони, дурні, не розуміють, що почалася війна, але ти ж геній! Розкажи ж їм, що мир закінчився!

Але Жуков не робить нічого. Так поясніть же мені, кому потрібна мудрість Жукова, якщо ця мудрість не виходить за стіни кремлівського кабінету? Що толку від такої мудрості? Яка користь, якщо Жуков усе розуміє і все знає, але військам свого знання й розуміння обстановки не повідомляє?

Обов'язок командувачів фронтів, флотів, армій, флотилій, командирів корпусів, дивізій, бригад, полків, батальйонів, рот і взводів - командувати своїми військами, відбивати удари супротивника. Але вони не виконують своїх обов'язків, бо пов'язані наказами вогню не відкривати. А обов'язок Жукова - оповістити війська про початок війни. У своїх діях Жуков не пов'язаний нічим. Так чому він не виконує свої обов'язки?

Сам Жуков описав ці перші хвилини й години війни. Ось до кабінету Сталіна входить Молотов і заявляє, що мав зустріч з німецьким послом, і той передав офіційні документи німецького уряду про оголошення війни Радянському Союзу. Жуков описує реакцію Сталіна на це повідомлення, але чомусь не описує свою власну реакцію. Сам Жуков нібито давно знає, що війна почалась, ось ще й Молотов приніс офіційне підтвердження. Реакція Жукова на слова Молотова повинна бути однозначною й миттєвою. Кожна секунда зволікання означає все нові захоплені противником мости, склади зброї і боєприпасів. Кожна хвилина зволікання - це нові кілометри, намотані на гусениці танків Гота, Ґудеріана, Манштайна. Щогодини зволікання означає нові сотні згорілих на аеродромах літаків, нові сотні тон безглуздо пролитої крові. Тому, почувши офіційне підтвердження Молотова про те, що війна оголошена, Жуков мав хапати трубку телефону і кричати в усі адреси: ВІЙНА! ВІЙНА! ВІЙНА!

Але мудрий Жуков ходить по кабінету, говорить розумні слова, але нічого не повідомляє військам, які не мають жодних вказівок, крім категоричних вимог ніяких заходів не проводити.

Не маючи вказівок Москви, командувач Західного фронту генерал армії Павлов на свій страх і ризик, о 5 годині 25 хвилин віддає наказ: «Зважаючи на позначені з боку німців масові військові дії наказую підняти війська та діяти по-бойовому».

Що це означає: діяти по-бойовому? Наступати? Оборонятися? Відходити? Або ось конкретна ситуація: прикордонний міст. Наказано діяти по-бойовому. Це означає, прикордонний міст утримувати? Або підірвати його? Або по ньому рушити на територію противника розвідувальні батальйони танкових дивізій?

Наказ діяти по-бойовому, означав, що кожен може діяти, як вважатиме за потрібне. І вийшов повний різнобій. Кожен командир віддавав свої власні накази, поняття не маючи, що роблять сусіди: наступають, обороняються, втікають або ховаються в лісах. Така ситуація називається страшним терміном: втрата управління.

Це відбувалося не тільки в Західному особливому військовому окрузі, а й у всіх інших.

Одні війська за наказами своїх командирів або без наказів відходили.

Інші стали у глуху оборону. Серед них 99-та стрілецька дивізія, яку генерал-майор А. А. Власов перед війною зробив кращою дивізією Червоної Армії. Власовці стояли на смерть, захищаючи свою батьківщину. До речі, в ході війни 99-та стрілецька дивізія першою в Червоній Армії була нагороджена бойовим орденом. Це трапилося 22 липня 1941 року.

Треті перейшли в рішучий наступ. Наприклад, бойові кораблі Дунайської флотилії висадили потужний десант на румунських берегах і поставили червоні прапори звільнення на всіх дзвіницях.

Все це разом називається хаосом. Нічого доброго з цього вийти