Читати книгу - "Тінь перемоги"

Над наказом генерала Павлова «діяти по-бойовому» нас привчили зубоскалити: дурник віддав наказ, який кожен міг трактувати як завгодно. Але ми над Павловом сміятися не будемо. Павлов виявив ініціативу. Павлов, порушивши вказівки та директиви Жукова, наказав на провокації піддаватися! Генерал армії Павлов Дмитро Григорович, не маючи на те повноважень, не знаючи, що Німеччина оголосила війну Радянському Союзу, по суті самостійно оголосив війну Німеччині. У своєму наказі командувач Західного фронту генерал армії Павлов сказав головне: це війна! Воюйте, хто як знає. Я дозволяю ВОЮВАТИ!

Що він ще міг наказати? Наступати? Але, можливо, інші фронти відступають. Відступати? Але, можливо, інші фронти обороняються. Не знаючи обстановки на інших фронтах і не маючи вказівок Москви, Павлов просто дозволив своїм військам воювати, не вказуючи конкретно, кому і що робити.

Можна скільки завгодно сміятися над Павловом і його наказом, але давайте пам'ятати, що геніальний Жуков сидів у Москві, знав, що війна почалася, але взагалі ніяких наказів не віддавав. Останнє, що від нього чули: Не піддаватися на провокації!

Уявіть себе командиром дивізії на самому кордоні. Є дві вказівки. Одна від Жукова не реагувати на дії німецької армії, яка душить гусеницями ваших солдатів, засипає їх снарядами і бомбами. Інша вказівка від Павлова: діяти по-бойовому! Яку з цих вказівок ви, командир дивізії, вважаєте злочинною? Автора-мерзотника якої з цих вказівок ви б пристрелили як скаженого пса?

Чим же в ці хвилини та години зайнятий наш великий стратег Жуков?

Він пише директиву з вказівками, що військам слід робити. І це ганьба.

Інструктувати командувачів військових округів і армій, командирів корпусів, дивізій, бригад і полків треба було до війни. А в момент її початку треба лише передати виконавцям «півняче слово». У будь-якому підрозділі, частини, з'єднання дії в надзвичайних обставинах завжди відпрацьовуються заздалегідь. Коли надзвичайна ситуація виникла, командир віддає зовсім короткі накази: «До зброї!» «До бою!» А вже кожен знати зобов'язаний, що йому належить робити. Так прийнято скрізь, на всіх рівнях, від взводу починаючи. Але тільки не в Жукова.

Навіщо Жуков пише директиву? Адже кожен радянський командир уже тримає в руках «червоний пакет», не сміючи його розкрити. Потрібно тільки дати дозвіл. Але Жуков дозволу не дає. Він складає нові інструкції. 1 січня 1941 року він кинув погляд на карту і тут же передбачив німецький план війни. Потім майже півроку він складав якісь плани, які в разі нападу противника використовувати не можна. І ось 22 червня завдано раптового удару, і великий стратег вирішив написати директиву військам. Він вирішив пояснити командувачам фронтів і армій, що ж їм належить робити в разі нападу, який уже відбувся.

У своїй книжці Жуков повідомляє. «О 7 годині 15 хвилин 22 червня директива наркома оборони № 2 була передана в округи. Але за співвідношенням сил і сформованою обстановкою вона виявилася явно нереальною, а тому й не була втілена в життя ». (Спогади та роздуми. Стор. 248)

Можна було написати: директиву № 2. Але Жуков уточнює: директива наркома оборони № 2. Цим жестом Жуков знімає з себе відповідальність і ввічливо перекладає її на наркома оборони Маршала Радянського Союзу С. К. Тимошенка. Але кожен знає, що будь-яка директива наркома готується начальником Генерального штабу. В даному випадку директива не тільки підписана Жуковом, а й написана його власною рукою.

Дивує й те, що текст найпершого документа війни, який до того ж був написаний власною рукою великого стратега, чомусь у мемуарах Жукова не наводиться. Ми тільки дізнаємося, що директива ця була нереальною і нездійсненною, тобто дурною.

Нам постійно нагадують, що «відпечаток особистості Жукова, його таланту полководця лежить на ході та результаті найважливіших стратегічних операцій Радянських Збройних Сил». Ось це вірно. Відбиток особистості Жукова і його великого таланту полководця лежить на розгромі Червоної Армії в червні 1941 року. І цей відбиаток незмивний.

План відбиття фашистської агресії носив контрнаступальний характер. В основі підготовки початкових операцій лежала ідея потужного удару з подальшим переходом у рішучий наступ по всьому фронту. Цьому задуму була підпорядкована і вся система стратегічного розгортання Збройних сил. Ведення стратегічної оборони й інші варіанти дій практично не відпрацьовувалися.

Жуков повідомляє, що 22 червня 1941 року о 7 годині 15 хвилин Директива № 2 була передана у військові округи.

Великий геній помилився.

«Військово-історичний журнал» (1991 № 4) опублікував факсимільну копію «Директиви № 2», яку Жуков писав зранку 22 червня 1941 року. Це брудний, весь покреслений папірець, пописаний нерозбірливим почерком. У ньому безліч поправок. Насамперед, документ повинен мати гриф таємності. Жуков пише: «Шифром». Закреслює. Пише «Таємно». Далі йде список адрес розсилання: «Військовим радам ЛВО, Північно...» Тут же недописане слово «Північно» Жуков закреслює. Натомість пише: «ПрибОВО, ЗахОВО, КОВО, ОдВО».

За цим ховається ось що: для нападу на Німеччину, Угорщину й Румунію війська Прибалтійського, Західного та Київського особливих військових округів уже в мирний час були таємно перетворені відповідно в Північно-Західний, Західний і Південно-Західний фронти. Але про це можна буде повідомити тільки в момент, коли почнеться вторгнення в Німеччину, Угорщину й Румунію. До початку вторгнення наші розгорнуті фронти для відводу очей продовжують все так же мирно іменуватися військовими округами. Жуков хотів було писати директиву військовим радам фронтів, але згадав, що наш наступ ще не починається, тому відомості про те, що фронти вже