Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

2. Порядок заняття певними видами діяльності регулюється різноманіт­ними нормативно-правовими актами, включаючи відомчі, та нормами Госпо­дарського кодексу України.

3. Поняття «обов’язок» дано в коментарі до статей 31—32 даного Кодексу.

4. Поняття «не пізніше трьох днів» дано в коментарі до ст. 32 даного Ко­дексу.

5. Порядок звернення вироку суду до виконання визначений у ст. 404 КПК України. Суд разом зі своїм розпорядженням про виконання обвинувального вироку надсилає копію вироку тому органу, на який покладено обов’язок ви­конати вирок. З метою забезпечення виховного впливу вироку суд надсилає його копію в необхідних випадках підприємству, установі, організації за міс­цем роботи засудженого.

6. Копія вироку має бути завірена гербовою печаткою, підписом голови суду або судді, який виніс рішення по справі, та відповідати іншим вимогам, що ставляться до документів з діловодства й документообігу. До копії вироку суд видає супровідний лист, надрукований на бланку суду та зареєстрований у журналі вихідної кореспонденції.

7. Документ, що надавав право особі на заняття певними видами діяльнос­ті, вилучається у присутності засудженого до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, про що скла­дається акт у трьох примірниках, один з яких видається на руки засудженому, другий — направляється у кримінально-виконавчу інспекцію, а третій — під­шивається у відповідну справу з діловодства, що ведеться в органі, який впра­ві видавати (позбавляти) ліцензії.

8. Про виконання вимог вироку суду орган, який має право анулювати до­звіл на заняття певними видами діяльності, направляє письмове повідомлен­ня у кримінально-виконавчу інспекцію та суд, якщо отримав копію вироку для виконання.

Вимоги до такого повідомлення викладені у коментарі до ст. 32 даного Ко­дексу.

9. Виходячи зі змісту статті, що коментується, орган, який має право ану­лювати дозвіл на заняття певними видами діяльності, в установлений законом строк зобов’язаний здійснити три системні дії: а) анулювати ліцензію; б) вилу­чити її у засудженого; в) направити письмове повідомлення у кримінально-ви­конавчу інспекцію КВІ та суд.

Якщо зазначений орган не виконає хоча б однієї з цих умов, виникають підстави для притягнення винних посадових осіб до передбачених законом видів юридичної відповідальності, включаючи кримінальну (ст. 382 КК).

1. Засуджений до покарання у виді позбавлення права обіймати певні по­сади або займатися певною діяльністю зобов’язаний виконувати вимоги ви­року суду, надавати за вимогою кримінально-виконавчої інспекції докумен­ти, які пов’язані з виконанням даного покарання, повідомляти інспекцію про місце роботи і проживання чи їх зміну, з’являтися за викликом до криміналь­но-виконавчої інспекції. У разі неприбуття засудженого без поважних причин він за поданням кримінально-виконавчої інспекції може бути підданий приво­ду органом внутрішніх справ. Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції у призначений строк визнаються: несвоєчас­не одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтвер­джені.

2. Засудженому забороняється без дозволу кримінально-виконавчої інспек­ції виїжджати за межі України.

1. Засуджений до покарання у виді позбавлення права обіймати певні по­сади або займатися певною діяльністю має права та обов’язки, що випливають з правового статусу засуджених (ст. 63 Конституції України; статті 7—10 КВК), та крім цього обов’язки особи, яка відбуває зазначене покарання.

2. Термін «виконувати» означає здійснювати що-небудь, реалізовувати за­вдання, наказ, задум і т. ін., проводити в життя.

Чинним законодавством України на засуджених до покарання у виді по­збавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю по­кладається виконання чітко визначених у статті, що коментується, обов’язків. При цьому їх виконання передбачає як вчинення конкретних, зазначених у цій статті дій, так і утримання від певних дій, зокрема і тих, що встановлені у ч. 2 статті, що коментується, — виїзд за межі України без дозволу КВІ.

3. Поняття «вимоги вироку суду» дано у Коментарі до ст. 31 КВК України.

4. Вимоги КВІ щодо засудженого мають бути законними виходячи з того, що органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на під­ставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і зако­нами України (ст. 19 Конституції України). При цьому вимога може бути ус­ною або письмовою й такою, що не виходить за межі службових повноважень посадової особи КВІ. Під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти:

а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства;

б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випад­ках, а за відсутності цих умов — або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку;

в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально;

г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Відповідно до чинного законодавства України та роз’яснень Пленуму Вер­ховного Суду України, персонал КВІ належить до категорії службових осіб як представники влади.

5. Документ — це передбачена законом матеріальна форма одержання, збе­рігання, використання і поширення інформації, яка має юридичне значення, шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці, дискеті або іншому носії.

Офіційними є документи, що складаються і видаються службовими особа­ми від імені органів державної влади, органів місцевого самоврядування,