Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Плавучий острiв 📚 - Українською

Читати книгу - "Плавучий острiв"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Плавучий острiв" автора Жюль Верн. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 47 48 49 ... 106
Перейти на сторінку:
весь архіпелаг Товариства разом з його королевою.

Папеете — прекрасний порт, і такий глибокий, що туди можуть заходити навіть судна з великою водотоннажністю. До нього ведуть три протоки; велика протока з півночі вісімдесят метрів завширшки і вісімдесят метрів завдовжки, протока Таноа на сході і протока Тапуна на заході.

Електричні катери урочисто пропливають повз піщане узбережжя, поспіль забудоване віллами й дачами, повз моли, біля яких стоять на причалі судна. Висідають поблизу гарно оздобленого водозбору, що живиться струмками з навколишніх гір і постачає судна прісною водою.

Сайрус Бікерстаф виходить зі своїм почтом на берег, де скупчилось багато народу, — французи, тубільці і чужоземці гаряче плескають, вітаючи «перлину Тихого океану» як надзвичайніше з чудес, створених будь-коли генієм людини.

Після перших захоплених привітань урочистий похід рушає до палацу французького комісара Таїті.

Калістус Менбар, надзвичайно показний у своєму парадному одязі, в який він убирається тільки на пишні церемонії, запрошує членів квартету супроводжувати його, і вони охоче на це пристають.

Французький протекторат охоплює не тільки острови Таїті й Мореа, але також і навколишні острівні групи. Найвище керівництво належить французькому комісарові, якому підвладні армія, флот, колоніальні й місцеві фінанси й судова адміністрація. Управління внутрішніми справами доручено головному секретареві комісара, а на місцях — французьким резидентам., Залога складається з колоніальної жандармерії, артилерії і морської піхоти. Вікарії та місіонери прищеплюють тубільцям католицьку віру. Села, розкидані по численних островах, підпорядковані місцевим радам, схожим на муніципальні, до складу яких входять не більш як двоє тубільців і представники французької колоніальної влади.

Під зеленим склепінням високих дерев процесія прямує до палацу. Повсюди стрункі кокосові пальми, миртові дерева з рожевим листям, молочайники, гойяви, каучукові дерева, помаранчеві гайки. Серед густого галуззя височіє палац французького комісара — гарний двоповерховий будинок, оздоблений круглими віконцями під дахом. Тут уже зібралися головні французькі урядовці, а колоніальна жандармерія вишикувалась у почесній варті.

Комісар зустрічає Сайруса Бікерстафа з надзвичайною люб’язністю, якої не здибаєш, звичайно, на англійських архіпелагах; він складає подяку за те, що Стандарт-Айленд завітав у їхні води, і висловлює надію, що ці відвідини будуть повторюватися щороку і в майбутньому. Візит триває з півгодини. Домовились, що Сайрус Бікерстаф чекатиме завтра на Стандарт-Айленді представників французької влади. Він відрекомендував французькому комісарові осіб, що його супроводжують, в тому числі і членів Мандрівного квартету, і їх вітають особливо щиро, як співвітчизників.

Цілком природно, що Себастьян Цорн, Івернес, Пеншіна й Фрасколен порадили Атаназові Доремюсу, який вже почав задихатися, повернутися додому на Двадцять п’яту авеню. Що ж до них самих, то вони мають намір оглянути Папеете, наскільки це дозволить час, відвідати околиці, зробити екскурсію по головних округах, побувати на півострові Татарапу, одне слово — вичерпати до останньої краплини цю тропічну карахоньку.

Склавши цей план, музиканти знайомлять із ним Калістуса Менбара, який цілком його схвалює.

— Але вам доведеться, — додає він, — добрих два дні почекати, перш ніж вирушити в екскурсію.

— А чому не сьогодні? — питає Івернес, якому кортить якнайшвидше взяти в руки ціпок туриста.

— Тому що високі особи Стандарт-Айленду мають відвідати королеву, і ви, як годиться, повинні бути відрекомендовані її величності, так само як і королівському двору.

— А завтра? — питає Фрасколен.

— Завтра французький комісар приїздить із візитом до Стандарт-Айленду, і ви, як годиться…

— Повинні бути там присутні, - підхоплює Пеншіна. — Ну що ж, пане головний інспектор мистецтв, ми там будемо, нічого не вдієш…

Вийшовши з палацу комісара, Сайрус Бікерстаф прямує зі своїм почтом до палацу її величності. Перехід до нього — коротка прогулянка під гіллястими деревами, що потребує не більше п’ятнадцяти хвилин.

Палац королеви привітно визирає з-за густих дерев. Це двоповерховий будинок, дах якого, за зразком швейцарських шале[103], нависає над двома рядами веранд, збудованих один над другим. З горішніх вікон перед очима розстилається чудовий краєвид: широка смуга плантацій, що простирається аж до міста, а за нею — морські простори. Загалом чарівне житло, не розкішне, але дуже зручне.

Престиж королеви старанно зберігається і при французькому протектораті. Якщо на щоглах кораблів, пришвартованих у порту Папеете і тих, що стоять на рейді, на цивільних і військових установах міста мають французькі прапори, то над палацом королеви майорить старовинний прапор архіпелагу — полотно з червоними й білими поперечними смугами, а в кутку — триколірний кораблик.

У 1706 році Кірос відкрив острів Таїті, якому він дав назву Сагітарія. Після нього Уолліс 1767 року і Бугенвіль 1768-го досліджували далі архіпелаг. У той час, коли був відкритий острів, його королевою була Обереа, а після її смерті в історії Океанії з’явилась славнозвісна династія Помаре.

Помаре І (1762–1780), який царював спочатку під ім’ям Отоо, що означає «Чорна чапля», відмовився від нього і прибрав ім’я — Помаре.

Його син Помаре II (1780–1819) прихильно зустрів перших англійських місіонерів і через десять років уступив у християнську віру. То були роки розбрату і чвар, збройної боротьби, і населення архіпелагу скоротилось потроху від ста тисяч до шістнадцяти.

Помаре III, син попереднього, царював від 1819 до 1827 року, і його сестра Аімата, що народилась у 1812 році, славнозвісна Помаре, патроном якої був жахливий Прічард[104], стала після свого брата королевою Таїті і сусідніх островів.

Царювання королеви Помаре не було цілком спокійним. В 1835 році завелися між собою католицькі і протестантські місіонери. Католиків вигнали, але вони повернулись невдовзі з французькою військовою експедицією 1838 року. Через чотири роки п’ятеро вождів острова прийняли французький протекторат. Помаре протестувала, протестували й англійці. 1843 року французький адмірал Дюпеті-Туар позбавив королеву престолу й вигнав за межі

1 ... 47 48 49 ... 106
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Плавучий острiв», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Плавучий острiв"